Фуете над безоднею

.. жаркий вогонь у печі. Стійкий олов'яний Солдатик стояв струнко, міцно стискаючи в руках ввірену йому зброю, а навколо вирувало полум'я. Хто знає, що відчуває розпечений метал у мить метафізичного переходу агрегатних станів? А якщо врахувати, що метал був давно та безнадійно закоханий в легкий, витончений виріб з паперу? Солдатик крізь вогонь невідривно дивився в одну точку - на неймовiрний королівський палац з картону, що стояв серед інших чудових іграшок на столі. Власне, це було справжнє іграшкове королівство: дерев'яні та глиняні будиночки оточували кільцем гору з пап'є - маше, а білосніжний палац на гірській вершині поглядав зверхньо вниз на своїх підданих. Внизу іграшкове життя було простим та немудрячим: дерев'яні фігурки селян поралися коло своєї воскової та глиняної худоби - корів, свиней та коней. Вгору, по схилу гори, ближче до палацу стояли ошатні будинки з порцеляни, а в садах і парках гуляли порцелянові статуетки вишуканих панянок та їх благородних кавалерів. Але Солдатика не цікавила вся це різноманітність форм і матеріалів іграшкового життя. Він дивився тільки на витончену паперову Балерину, застиглу на порозі палацу в танці з високо підведеною нiжкою.

Батман, ще батман, гранд батман жете! Кожен рух має бути бездоганним і відточеним до досконалості!

Принцеса? О ні! Ця істота зовсім з іншого тіста! Паперова танцівниця в прозорій туніці та серпанковій шалі, зашпиленої величезною позолоченою брошкою у вигляді сердечка, вона була примадонною королівського театру.

Балерина  не зводила очей з Олов'яного Солдатика у вогні. І зараз вона думала тільки про те, як би...

Фуете, люба! Фуете! Хто казав, що рух на одному місці не веде до мети? Шалене обертання рознесе на шматки лялькову безпорадність, укладену в клітку з законів і закономірностей. Втім, це стосується не тільки ляльок. Швидше, ще швидше! Не забувай сфокусувати погляд на одній точці, інакше не втримати рівноваги. Ах, ти й так дивишся тільки на свого Солдатика? Чудово. Тридцять два оберти. А тепер сміливо порушуй закон рiвноваги, кидай подумки тіло вперед. Туди, куди направлена твоя душа. Ти ж не на сцені, й перед тобою не стоїть завдання - втриматися в обертанні на пуантах на одному місці, скоріше, навпаки, чи не так?

У дальній кімнаті палацу за цією парою давно спостерігав Алхімік з найтоншої китайської порцеляни, в синьому плащі з зірками та високому ковпаку. Він відчув легкий рух в атмосфері: щось змінилося, рушило з місця. Здається, з'явився невідомий елемент, що запустив ланцюг алхімічних перетворень. Сам собою в тиглі виник, як з нізвідки, відсвіт невідомого вогню. Чари починаються! Але не тільки вчений Алхімік цікавився закоханою парою. За сценою уважно спостерігала ще одна пара очей: Чорт з табакерки! Напевно, це його складні інтриги!

Вітер підхопив Балерину з лялькового палацу та доставив її точнісінько в полум'яну піч. Іграшковий Солдатик розтікався у вогні гарячими олов'яними краплями, втрачаючи в цій плинності визначеність форми, а його олов'яна стійкість зазнавала незворотні метаморфози. Солдатик бачив наостанок, як чудова Балерина його мрії летить прямо до нього, крізь вогонь, як великий метелик (або ангел?). Її широко розкриті очі, повні вогненних спалахів, заступили собою всю панораму. Паперова танцюристка спалахнула в одну мить, доторкнувшись до полум'я печі, й згоріла до решти. Ще через мить у печі залишилися тільки безформний шматочок олова та обгоріла брошка - сердечко.

А чортик з табакерки весело сміявся, дивлячись на вогняні сполохи...

... про що вона думала в ту мить, у вогні? Балерина, пролітаючи крізь вогонь, вивалилася з іншого боку печі прямо на брукову площу середньовічного міста Магдебурга. Посеред площі стояла збита поспіхом імпровізована сцена, і Балерина танцювала перед публікою складний танець з палкими смолоскипами, схожий ніж - то на політ. Як же дивно відчувати себе живою, людиною з плоті та крові! До неї почали приходити спогади про те, ким вона була тут, і як потрапила в це похмуре середньовічне місто. Пересувний театр, важке життя на колесах, жалюгідні сценічні костюми та мізерні декорації з ганчірок, вигорілі на сонці. Ось тільки ім'я танцівниці - босоніжки загубилося десь на дорогах. Трупа мандрівного театру поневірялася з міста в місто, часто ставала на ночівлю зі своїми возами посеред поля або в лісі. А нині вони в старому, доброму Магдебурзі, де розважають своєю виставою поважну публіку на центральній площі. Навпростець перед сценою, в натовпі стоїть молодий королівський гвардієць - худий, незграбний хлопець, весь в ластовинні. Шанувальник. Стійкий олов'яний солдатик. Він приходить на кожну виставу, щоб помилуватися Балериною та її танцями. Сьогоднішня вистава мандрівного театру нічим не відрізнялася від вчорашньої, якби її не перервала неждана та непрохана до Магдебурга гостя - Тридцятирічна війна. Таке завжди трапляється раптово та без попередження. Облога, вуличні бої та вогонь - всюди. Ось вже задимілася саморобна сцена. Пожежі охопили місто з усіх боків. Трупа мандрівного театру металася по вулицях, прагнучи вирватися з вогняної пастки. Коли відчай вже взяв гору над розумом, раптом, звідки не візьмись, - з'явився він, смішний та довготелесий гвардієць у ластовинні. Її стійкий олов'яний солдатик. Він стрибнув на воза до Балерини та, схопивши віжки, став сам управляти кіньми. Але вогонь та дим щільно оточили місто непрохідною стіною. І ось, немов щось побачилось далеко, а Солдатик направив віз просто у коридор вогню, вириваючи себе та Балерину якомога далі від середньовічної війни. Вслід їм дивився Інквізитор у сірій рясі, що спізнився на мить... як прикро!

...політ крізь полум'яний тунель, в кінці якого бачилися інші обриси... Солдатика та Балерину викинуло в іншу реальність великої та північної імперії. Але ось невдача, у польоті руки розтулилися, та втiкачiв розкидало в різні боки! Балерина виявилася в зимовій, холодній Одесі 1919 року, а вогонь революції переслідував по п'ятах її втечу, але не наздогнав, відстав тимчасово по дорозі. Його полум'я випалювало та заморожувало одночасно цілі міста, зупиняючи в них життя.