НЕ ДОВІРЯЙ СМЕРТНИМ У ГЕЛОВІНСЬКУ НІЧ

- Привіт. Давно на тебе дивлюся, і ти тут дійсно сама. Як таке може бути?

Вона повільно повернулася і уважно подивилася на хлопця. У клубі було темно, але її очі не потребували світла. Високий, темноволосий, широкі плечі, щира приємна посмішка. Цікаво, чи вважають дівчата його симпатичним?

Він був не першим, хто підійшов до неї цього вечора. Але саме його чомусь не хотілося відшивати. Попередні залицяльники були або тупими, або нахабними, або занадто сп'янілими. А цей якийсь не такий, не доречний у цьому місці, де гучна музика, неприємне світло, яке спалахує, прорізаючи напівпітьму, та дивні живі люди, які поводяться майже як мерці. Ходять зі скляними очима, перечіпляються, які сліпі, наштовхуються на меблі, іноді, незграбними рухами змітають келихи зі столів.

- Привіт. Так, я одна. Це неправильно?

- Ні, не неправильно. Я б сказав, незвично. Сюди приходять дівчата без пари, але знаходять собі компанію за кілька хвилин. А ти така симпатична, вже майже годину – і досі самотня.

- Ну, я вибаглива та перебірлива.

Він посміхнувся. Мабуть, подумав собі, що пройшов перші випробування і вийшов у другий тур.

- В тебе неймовірний тематичний макіяж. Тут сьогодні багато відвідувачок, які також розмальовані по-геловінські, але те, що у тебе на обличчі, навіть порівнювати з їхнім не варто. Такого шикарного вигляду тут ніхто не має. Я в захваті.

Вона сприйняла комплімент спокійно, дивуватися не було підстав. Усе так і є. Жодна жінка тут не могла б конкурувати з нею у цьому питанні.

- Можна, я до тебе приєднаюся? Набридли мені мої п'яненькі друзі. Нудно з ними, я так напиватися не вмію. Можу один кухоль цілий вечір сьорбати, не люблю багато пити чомусь.

- Приєднуйся. Ти не схожий на інших кавалерів, які тут. Мені стало цікаво.

Він засяяв так, що у приміщенні стало світліше.

Але не поквапився сідати.

- Дозволь мені щось тобі принести з бару, ну, пригостити. Що хочеш?

- "Криваву Мері", будь ласка.

Він похапцем кинувся до бару та почав пхатися у перший ряд, розштовхуючи  ліктями інших. Але швидко все одно не вийшло. Черга була величезна.

За хвилин п'ятнадцять повернувся з винуватим виглядом, але з двома бокалами.

- Вибач, складно було швидко отримати бажане. Бачиш, скільки там народу?

- Не проблема. Нема куди поспішати. До сходу сонця ще декілька годин.

- Я теж собі взяв "Криваву Мері". Вирішив спробувати раптом.

Вона подумала, що хлопець таким чином хоче зближення. Мабуть, читав десь, що слід копіювати співрозмовника, якщо маєш намір скоротити дистанцію.

- За знайомство.

- Зачекай, ти ж не назвала свого імені!

- Хельга. Називай мене Хельга.

- Я – Іван.

Він хотів був сказати, що її ім'я вигадане, але стримався.

Вони не поспішаючи пили коктейлі, не намагаючись підтримувати розмову. Він роздивлявся її обличчя, бліду шкіру, довге чорне волосся, яке дивним чином виблискувало чи то білими нитками павутини, чи то сивиною. Виглядало чарівно та запаморочливо.

"Кривава Мері" була зроблена по-сучасному -  величезний шмат льоду у широкому келиху, а навколо горілка, сік. Бармен не пошкодував табаско, смак був дуже гострий. Незабаром доведеться купувати ще щось, щоб погасити цю пожежу у роті.

Раптом дурнувата музика змінилася на щось повільне та приємне, що буває нечасто у таких закладах.

- А можу я тебе запросити на танець? Я розумію, ще зарано, я нічого не встиг про тебе спитати. Але така танцювальна композиція тут грає раз за ніч. Другого шансу може не бути.

Вона очікувала такого запрошення. Нічого дивного чи незвичного. Доведеться вставати, щоб його не образити.

Він подав їй руку та повів на середину, де вже тупцювали пари. Було досить тісно через танцюристів, але вони знайшли вільний шматочок простору.

Рухалася вона якось незграбно. Він здивувався. Очікував більшої грації та пластичності. Втім, оця незначна кострубатість у рухах додавала їй певного шарму.

- У тебе дуже холодні руки. Хіба ти мерзнеш? Тут доволі спекотно та задуха.

Вона не висмикнула руку.

- У мене так завжди. Не маю зайвого тепла, щоб повітря навколо нагрівати.

- Ти диви, яка ти економна. Але ж можна нагрівати не лише повітря.

"Диви, який грайливий", - подумала вона.

Музика повільно кружила їх, заколисуючи та відгороджуючи від навколишніх людей, змушуючи думати, що вони тут самі.

- У твоїх парфумів дуже незвичний дивний аромат. Ніколи не чув нічого подібного. Що це? Такий загадковий запах, як у сухого червоного вина. Ні на що не схоже, але заворожує.

- Нішевий парфум. Назва тобі нічого не скаже.

Музика припинилася. Довелося повертатися.

- Ой, а де твої речі? Сумочка була якась? Чи не вкрали?