НЕ ДОВІРЯЙ СМЕРТНИМ У ГЕЛОВІНСЬКУ НІЧ

- Привіт. Давно на тебе дивлюся, і ти тут дійсно одна. Як таке може бути?

Вона повільно повернулася і уважно подивилася на хлопця. У клубі було темно, але її очі не потребували світла. Високий, темноволосий, широкі плечі, щира приємна посмішка. Цікаво, чи вважають дівчата його симпатичним?

Він був не першим, хто підійшов до неї цього вечора. Але саме його чомусь не хотілося відшивати. Попередні залицяльники були або тупими, або нахабними, або занадто сп'янілими. А цей якийсь не такий, не доречний у цьому місці, де голосна музика, неприємне світло, яке спалахує, прорізаючи напівпітьму, та дивні живі люди, які поводять майже себе як мерці. Ходять зі скляними очима, перечіпляються, які сліпі штовхають меблі, іноді, незграбними рухами змітають келихи зі столів.

- Привіт. Так, одна. Це неправильно?

- Ні, не неправильно. Я б сказав, незвично. Сюди приходять дівчата без пари, але знаходять собі компанію за декілька хвилин. А ти така симпатична, вже майже годину, і досі самотня.

- Ну, я вибаглива та перебірлива.

Він посміхнувся. Мабуть, подумав собі, що пройшов перші випробування, і вийшов у другий тур.

- В тебе неймовірний тематичний макіяж. Тут сьогодні багато відвідувачок, які також розмальовані по-геловінські, але те, що у тебе на обличчі, навіть порівнювати марно. Такого шикарного вигляду тут не має ніхто. Я в захваті.

Вона сприйняла комплімент спокійно, дивуватися не було підстав. Все так і є. Жодна жінка тут не могла б конкурувати з нею у цьому питанні.

- Можна, я до тебе приєднаюся? Набридли мені мої п'яненькі друзі. Нудно з ними, я так не вмію напиватися. Можу один кухоль цілий вечір сьорбати, не люблю багато пити чомусь.

- Приєднуйся. Ти не схожий на всіх інших кавалерів, які тут. Мені цікаво стало.

Він засяяв так, що у приміщенні стало світліше.

Але не поквапився сідати.

- Дозволь мені щось тобі принести з бару, ну, пригостити. Що хочеш?

- "Криваву Мері", будь ласка.

Він похапцем кинувся до стійки бару та почав пхатися у перший ряд, совуючи ліктями інших. Але швидко все одно не вийшло. Черга замовити була величезна.

За хвилин 15 повернувся з винуватим виглядом, але з двома бокалами.

- Вибач, складно було швидко отримати бажане. Бачиш, скільки там народу?

- Не проблема. Нема куди поспішати. До сходу сонця ще декілька годин.

- Я теж собі взяв "Криваву Мері". Вирішив спробувати раптом.

Вона подумала собі, що хлопець таким чином хоче зближення. Мабуть, читав десь, що слід копіювати співрозмовника, якщо маєш намір скоротити дистанцію.

- За знайомство.

- Зачекай, ти ж не назвала свого імені!

- Хельга. Називай мене Хельга.

- Я – Іван.

Він хотів був сказати, що її ім'я вигадане, але стримався.

Вони не поспішаючи пили коктейлі, не намагаючись підтримувати розмову. Він роздивлявся її обличчя, бліду шкіру, довге чорне волосся, яке дивним чином виблискувало чи то білими нитками павутини, чи то сивиною. Виглядало чарівно та запаморочливо.

"Кривава Мері" була зроблена по-сучасному -  величезний шмат льоду у широкому келиху, а навколо горілка, сок. Бармен не пошкодував табаско, смак був дуже гострий. Незабаром доведеться купувати ще щось, щоб погасити цю пожежу у роті.

Раптом дурнувата музика змінилася на щось повільне та приємне, що буває нечасто у таких закладах.

- А можу я тебе запросити на танець? Я розумію, ще зарано, я нічого не встиг у тебе про тебе спитати. Але така танцювальна композиція тут грає раз за ніч. Другого шансу може не бути.

Вона очікувала такого запрошення. Нічого дивного чи незвичного. Доведеться вставати, щоб його не образити.

Він подав їй руку та повів на середину, де вже тупцювали пари. Було досить щільно через танцюристів, але вони знайшли вільний шматочок простору.

Рухалася вона якось незграбно. Він здивувався. Очікував більшої грації та пластичності. Втім, оця незначна кострубатість у рухах додавала їй певного шарму.

- У тебе дуже холодні руки. Хіба ти мерзнеш? Тут доволі спекотно та задуха.

Вона не висмикнула свою руку.

- У мене так завжди. Нема зайвого тепла, щоб повітря навколо нагрівати.

- Ти диви, яка економна. Але ж можливо нагрівати не лише повітря.

"Диви, який грайливий", - подумала вона.

Музика повільно кружила їх, заколисуючи та загортаючи від навколишніх людей, змушуючи думати, що вони тут самі.

- У твоїх парфумів дуже незвичний дивних аромат. Ніколи не чув нічого подібного. Що це? Такий загадковий запах, як у сухого червоного вина. Ні на що не схоже взагалі, але заворожує.

- Нішевий парфум. Назва тобі нічого не скаже.

Музика припинилася. Довелося повертатися назад.

- Ой, а де твої речі? Сумочка була якась? Чи не вкрали?