Принцеса і Дракон розділ 1

Сонце повільно сідало за горизонт заливаючи червоним промінням лісову галявину. Дракон і принц сиділи на трухлявий колоді втомлені від бою і споглядали бурхливу гірську річку.

- Я не віддам її. – озвався перший грубим голосом і зачерпнув своїми великими лапами кришталевої води.

- А тобі не набридло таке життя? – спитав інший поправляючи світле волосся. – Скільки років ти вже тут її охороняєш? А за що, питається, ти сидиш у цій глушині?

-  Тобі не зрозуміти. – дракон важко зітхнув і задумливо потер переносицю. – А для чого вона тобі? Тільки не говори мені тут про кохання. Не повірю.

- Не буду. – принц байдуже стиснув плечима. – Батько мені вже два роки мізки промиває, щоб я одружився.

 Дракон звісно отетерів від такої відвертості та виду не подав.

- Невже у всьому королівстві не знайшлося кандидатури, що ти припхвся за тридев'ять земель?

- Якби ж вже так просто. Татко ж мені ще умову поставив: що не віддасть престол допоки я не здійсню подвиг. І от я вирішив вбити двох зайців одним пострілом. Чув, за неї ще й непогане придане дають. – він цинічно посміхнувся.

- Тобто,  справа в грошах. – чи то спитав чи констатував дракон.

- А а ти як думав? –  зараз такий час, що все купується і продається. – в його голосі крім розрахунку звучали ще якісь дивні нотки. Чи то туги чи розчарування.

- Можливо ти і правий. – погодилося чудовисько. – Питання тільки в ціні. І знаєш, в чому найбільший жах? А може і щастя… що не за все можна заплатити золотом.

- Що ти маєш на увазі? – не зрозумів юнак і уважно подивився на дракона.

- Когось можна купити за срібло, хтось просить за своїв серце щирості і вірності, хтось кохання, а інший… доброти і турботи. Один віддасть свої почуття в обмін на взаємність, а інший, в кого їх немає, буде все життя притворятися заради комфорту. Проблема в тому, чи є в тебе така валюта. Подивись он туди… – він показав пальцем на долину у якій валялися мечі і обладунки. – Скільки їх намагалося купити собі славу ціною власного життя. Тільки дурень вважає, що у світі одна валюта – золото. Вибач, звісно.

- А ти не такий, яким я собі тебе уявляв. Думав звір звіром, а тут бачиш, як все виявилося… слухай, а давай до мене. Я зроблю тебе начальником служби безпеки. Висока зарплата, відпустка, медичний поліс і все таке…

- Здається ти так і не зрозумів, що я говорив. – важко зітхнув дракон.

- Та зрозумів я все. – відповів принц. Підняв камінь і кинув у дзеркальну блакить річки порушуючи природню ідилію. – Просто за звичкою мелю всяку маячню.  Ти любиш її, правда?

 Минуло кілька хвилин, а відповіді не було. Та вона і не потрібна. У тому погляді, який він кинув на високу башню було все сказано… ніжність, лагідність, турбота, тривога, надія і незбагненна відданість.