4

Нога кровоточила, дівчина відірвала шматок від свого рукава й перев*язала рану, на деякий час це зупинить кров.

Вона заповзла всередину приміщення, з великого плазмового екрану на вході було зрозуміло, що це футбольний бар. Дівчина сперлася на барну стійку й згадала, що не замкнула двері. Їй були потрібні ключі і аптечка.

Вони зустрілися на мосту, де Зевс кинув свої блискавки.

• Скільки їх?- запитала Гера.

  • Двадцять,- відповів Зевс.- Лісовий Цар теж вижив.

    • Коли зникла Фрея?- запитала Гера, хоч відповідь їй була не до душі.

      • Тиждень тому,- відповів Зевс й дістав з кишені пляшечку із дивною рожевою рідиною.- Але, це може їх знешкодити.

        • Тоді нам потрібно знайти богів раніше ніж тіні.

        Зевс мовчки з нею погодився.

        Колишня норна вже не пам*ятала, скільки часу минуло. День, тиждень, місяць. Ніч. Зірок майже не видно. В неї вже не було сили благати.

        Час від часу їй видавалося, що за нею стежать та дівчина списувала це на паранойю.

        Цієї ночі все змінилося. Степан витягнув її з кімнати. На стільчику лежав одяг. Норна вдягла його, розуміючи, що іншого виходу немає.

        Вони спустилися на парковку й сіли в припарковану недалеко машину й рушили в невідомому напрямку.

        • Без фокусів,- сказав чоловік, не відводячи очей від дороги. В кишені дівчина знайшла папірець із дивним набором цифр.

        Машина зупинилася. Біля дверей стояла якась істота обличчя Катя не бачила.

        - Через неї, ти знову зіпсуєш нам усю справу- розлючено сказав незнайомець.

        -Замовкни!- прошипів Степан і відчинив дверцята машини й витягнув її звідти. Вона йшла, намагаючись ні на кого не дивитися, але тут їй на очі потрапили Загублені Яблука Долі.

        Вони спустилися з мосту й сіли у таксі. Зевс і Гера їхали мовчки. Вони сказали одне одному все вже давно.

        Вони піднялися вгору на ліфті. У велику вітальню у сірих тонах.

        • Ось вони,- сказав Зевс і вказав на стіл, що біля вікна. Гера підійшла ближче й побачила на ньому карту, на розташовувалися жовті прапорці.

        • Я знаю де живуть четверо,- сказав Зевс.

          • Ну, що ж почнемо з них- вирішила Гера.

          Хлін заповзла за барну стійку на поличках стояли пляшки з алкоголем. Одна тріснула. Позаду неї хось засміявся. Дівчина побачила аптечку, яка була замкнена.

          • Чорт забирай!- у відчаї сказала медсестра.

          В цю мить її дуже сильно вдарили. Вона впала на підлогу й відчула, як істота витягає з неї серце, як воно б*ється. А потім його одним ударом запхали назад у грудину. З горла пішла кров вона не могла вдихнути. Скільки їй лишалося?

          Нога кровоточила, дівчина відірвала шматок від свого рукава й перев*язала рану, на деякий час це зупинить кров.

          Вона заповзла всередину приміщення, з великого плазмового екрану на вході було зрозуміло, що це футбольний бар. Дівчина сперлася на барну стійку й згадала, що не замкнула двері. Їй були потрібні ключі і аптечка.

          Вони зустрілися на мосту, де Зевс кинув свої блискавки.

        • Скільки їх?- запитала Гера.

          • Двадцять,- відповів Зевс.- Лісовий Цар теж вижив.

            • Коли зникла Фрея?- запитала Гера, хоч відповідь їй була не до душі.

              • Тиждень тому,- відповів Зевс й дістав з кишені пляшечку із дивною рожевою рідиною.- Але, це може їх знешкодити.

                • Тоді нам потрібно знайти богів раніше ніж тіні.

                Зевс мовчки з нею погодився.

                Колишня норна вже не пам*ятала, скільки часу минуло. День, тиждень, місяць. Ніч. Зірок майже не видно. В неї вже не було сили благати.

                Час від часу їй видавалося, що за нею стежать та дівчина списувала це на паранойю.

                Цієї ночі все змінилося. Степан витягнув її з кімнати. На стільчику лежав одяг. Норна вдягла його, розуміючи, що іншого виходу немає.

                Вони спустилися на парковку й сіли в припарковану недалеко машину й рушили в невідомому напрямку.

                • Без фокусів,- сказав чоловік, не відводячи очей від дороги. В кишені дівчина знайшла папірець із дивним набором цифр.

                Машина зупинилася. Біля дверей стояла якась істота обличчя Катя не бачила.

                - Через неї, ти знову зіпсуєш нам усю справу- розлючено сказав незнайомець.

                -Замовкни!- прошипів Степан і відчинив дверцята машини й витягнув її звідти. Вона йшла, намагаючись ні на кого не дивитися, але тут їй на очі потрапили Загублені Яблука Долі.

                Вони спустилися з мосту й сіли у таксі. Зевс і Гера їхали мовчки. Вони сказали одне одному все вже давно.

                Вони піднялися вгору на ліфті. У велику вітальню у сірих тонах.

                • Ось вони,- сказав Зевс і вказав на стіл, що біля вікна. Гера підійшла ближче й побачила на ньому карту, на розташовувалися жовті прапорці.

                • Я знаю де живуть четверо,- сказав Зевс.

                  • Ну, що ж почнемо з них- вирішила Гера.

                  Хлін заповзла за барну стійку на поличках стояли пляшки з алкоголем. Одна тріснула. Позаду неї хось засміявся. Дівчина побачила аптечку, яка була замкнена.

                  • Чорт забирай!- у відчаї сказала медсестра.

                  В цю мить її дуже сильно вдарили. Вона впала на підлогу й відчула, як істота витягає з неї серце, як воно б*ється. А потім його одним ударом запхали назад у грудину. З горла пішла кров вона не могла вдихнути. Скільки їй лишалося?