розділ 1

Вони стояли у глибокій печері, перед дзеркалом на ній була чорна сукенка позаду неї стояв Степан із дикими очима і тримав її за плечі. В дівчини перехопило подих.

• Пам*ятаєш це місце?- запитав чоловік.- Воно було нашим улюбленим.

Колишня норна боялася вдихнути.

• Скільки доль ми тут розрізали, скільки сторінок затерли- продовжував говорити він. Співрозмовник різко розвернув її голову до підставки для старих книг. Степан підвів її до місця, ноги ледь ворушилися.

  • Випусти,- знову почало благати заручниця.

  Грейс увійшла у вагон метро і сіла на вільне місце. Фея поглянула у своє відоображення у вікні вагону й побачила у ньому обличчя Лісового Царя. Грейс налякана вибігла із потяга. Будь-яке зоображення небезпечне.

  Приїхавши додому, Грейс кинулася накривати усі дзеркальні поверхні у квартирі. Вона відчувала якийсь дивний рух, закривала руками вуха. Керсті просто підійшов до неї і сів поруч.

  • Тобі просто треба поспати,- сказав він й поцілував дружину в лоба.

  Хлін ледве розплющила очі.

  • Там ваш чоловік- повторив медбрат..

  Хлін вибігла у приймальний покій. Він лежав на каталці лице залите кров*ю й пробита легеня.

  Степан розкрив розворот, на ньому були літери.

  • Пам*ятаєш?-сказав він тримаючи в одній руці нитку в іншій ножиці.

    • Бери- наказав він.

    Хлін потайки перевдягнулася й увійшла до реанімації. Мертва тиша, що супроводжувалася писком пристроїв.

    -Бери інакше...- Степан втрачав терпіння. Колишня норна взяла ножиці. Вона ще пам*ятала, що таке смерть. Пам*ятала її глибину.

    -Серце зупинилося! Дефибрилятор!-У Хлін перехопило подих, давно не зазнавала вона втрат та на останніх секундах серце забилося.

    Степан кинув її на підлогу.

    -Вийдеш коли я дозволю.

     

     

    2

    Грейс прокинулася. Світанок легенько бив у вічі. Скрізь були застелені покривала. Фея зайшла на кухню й налила собі кружку кави. Вона обережно привідкрила дзеркало, там було тільки її відоображення.

    • Можливо,- це все тільки моя уява- подумала дівчина і зробила великий ковток гарячого напою.

    Фрея перебирала записи в бугалтерії. Кришталики на люстрі тихо задзвеніли. Годинники пробили десяту годину. Вона не хотіла брати нікого собі на підмогу, їй подобалася самотність. Жінка прочинила віконце крамниці. Кожен біг у своїх справах. Фрея ж мала те, чого раніше не цінувала час.

    Свято тривало другу годину. Грейс перевдяглася в уже звичний для себе костюм феї. Двійнята раділи вечірці, винесли величезний торт зі свічками, які іменинники, задоволені життям, задули. Прозвучали оплески.

    -Перейдемо до вручення подарунків- сказала Грейс. Діти радісно заверещали.

    Діти продовжували розрізати торт. Грейс прийшла домовитися за оплату та отетерілачек їй простягнула її стара подруга Аріель.

    • Ми раніше не бачилися- запитала Грейс.

      • Ні- сказала Аріель.

      Фрея почула, як на складі хтось копирсається, Фрея спустилася вниз, але нікого не було. Дівчина збиралася повернутися у приміщення, та один звук змусив її передумати.

      - Хто тут?- запитала Фрея. Їй ніхто не відповів. Позаду неї щось пробігло й вона відчула сильний удар по голові.