Мийте ноги і лягайте спати.

Ви думаєте, що фраза «Мийте ноги і лягайте спати» належить вашому поколінню? Дуже глибоко помиляєтесь. Вона стара, як світ, і, можливо, старіша за мене. Та все ж вперше я її почув на уроці фізики у школі в 7-му класі. Це була улюблена фраза нашого вчителя по цьому предмету.

Був у нас такий вчитель, який виділявся з загалу педагогів, якого ми дуже боялися, але й дуже любили. Якщо кожен з вчителів мав якусь лайливу кличку, то він у нас був просто «Фізик». Хоча і викладав астрономію. Пригадую, як сьогодні, коли Фізик прийшов до нас на заміну, ми були дуже спантеличені. Він сів спокійно за вчительське місце. Посидів тихо в очікуванні що клас стихне, а тоді неочікувано зірвався на ноги і побіг до стіни та вдарився головою об неї. Ми спочатку налякалися, що наш вчитель втратив глузд. Так  коли він повернувся до нас з запитанням «Що це було?», ми остаточно розгубилися.

• Ще раз питаю: що це було? – другий раз крикнув фізик. Але ми від несподіванки втратили дар мови.
• Так от – продовжував фізик – я зробив дію, але стіна тверда і вона нам продемонструвала протидію. Тому результат очевидний: чим дурніша голова яка не знає фізики, тим більше вона облупить стінку.
• А що буде як головна взагалі дурна? – почувся голос з класу.
• Протяг в класі буде, бо вона вилізе з іншої сторони і зробить незаплановане вікно.

Ось так ми вчили фізику. Не буду розповідати як ми ходили з відрами у кабінет трудового за електричним струмом. І кожен раз мали це робити повторно, бо то струм не тої амперності, то напруга замала, то потужність не викликає довіри. І ваш покірний слуга теж ходив за струмом до тих пір, поки не зрозумів що струм у відрах носити не можна. А потім була пробіжка по класу між рядами парт імітуючи направлений рух заряджених частинок. Проте згодом ми з Віктором електрику знали в класі найкраще.

Але була у нашого фізика ще одна позитивна риса – система бонусів та заохочень. Так от той хто вчився добре, робив усі лабораторні, той мав преференції першим подивитися на місяць в телескоп чи на зорі. Заради цього Фізик збирав нас на вечірні уроки коло школи.

Але найвищою мірою заохочення це був допуск до участі в туристичних походах в Карпати, якими на загальношкільному рівні завідував наш Фізик. До походів допускалися одиниці, тому що група збиралась з старших класів майже усієї школи. Потрапити у цю групу вибраних з класу могли лише обрані.

Так от фраза «Мийте ноги і лягайте спати», це не булла просто цитата нашого фізика, а це була ціла життєва філософія. Коли він був в доброму гуморі, любив розповідати, що усі болячки у нашому житті походять від п’яток, і для того щоб бути здоровим, треба дбати насамперед за ноги. А найпростіша профілактика полягала у формулі «мийте ноги і лягайте спати». Та все ж один раз ця формула була перефразована.

Трапилася ця історія у знаковий для мене період. Ми вчили електрику і з Віктором почали демонструвати класні результати. Усі лабораторні були написані на відмінно, тож нам випадає бонус нарешті зайняти своє місце серед достойних для походу у Карпати. Як сьогодні пам’ятаю, на вулиці був травень і нетипово теплі літні дні. Тож на одному з уроків Фізик повідомив, що на цих вихідних вирушаємо в похід відкривати сезон. Готувалися з Віктором до цього дня цілий тиждень. З усієї вулиці збирали спорядження. Десь казанок, у когось намет, бабуся підігнала картоплі і таким чином «турист Мар’ян готовий підкорювати Еверест». Ну принаймні так кепкував з мене дідо.

В зазначений час ми зібралися біля школи. Фізик персонально перевірив кожного на наявність того чи іншого спорядження. Загалом група налічувала понад 20 учнів. В основному це були старшокласники. З 8 -го були лише ми з Віктором. Супроводжували нашу групу також вчитель трудового та вчитель історії. Ну це була нерозлий компанія, яка у школі скрізь світилася разом. Як тільки но ми вийшли за ворота школи, атмосфера в колективі різко змінилася. Вчителі перестали буди офіційними керівниками групи, і всю дорогу йшли і жартували. Були у нас побоювання що отримаємо на горіхи від старшаків, але на диво колектив став одразу одним цілим.

Вийшли ми рано і десь аж під вечір прибули на місце ночівлі уже в горах, біля одного з хуторів. І тут розпочалася магія Карпат. Спочатку вчителі допомогли нам усім правильно установити намети. Далі ми дружно збирали дрова на багаття, а Фізик заходився готувати борщ. Такого смачного борщу я в своєму житті ще не їв. Після ситної вечері усі зібралися біля багаття поспівати пісні під гітару. Коли пісні скінчилися розпочалися всілякі розповіді. Спочатку це були анекдоти, а потім і різні містичні історії про НЛО, відьом, чортів і навіть снігову людину. І тут хтось з старшокласників звернувся до Фізика.

• А розкажіть нам про мольфарку Нелю з того хутору, що ви минулого року почали розповідати, але так і не доказали.
• Я скільки вам разів казав що це все вигадки. Треба вірити в науку, в польоти в космос, а ви тут про чари.

Та до цього одного голосу додалися ще декілька і врешті фізик не витримав тиску громадської думки і почав вигадувати як мені тоді здавалося чергову історію.

• Дійсно на цьому хуторі живе баба Неля. Кажуть що вона володіє паранормальними властивостями. Одні кажуть що вона вміє чарувати, інші кажуть що вона перетворює людей на свиней коли зла. Потім ніби добріє, але може забути як вона чарувала і людина все життя залишається дикою свинею. Сам процес дуже болісний і відбувається в три етапи. На першому етапі людина падає рачки і завмирає. Її дуже усе болить і вона лише може стогнати. Далі обличчя її чорніє і перетворюється на рило кабана, ну і в третій стадії з’являється хвіст.