Про привидів пана Марціна

Ні, він не був мешканцем нашого району, але він часто приходив в гості до пана Едзя, оскільки дружили давно. Та попри часті зустрічі з ним ми майже про нього нічого не знали. З одного джерела чули, що він був місцевим електриком і відповідав за вуличне освітлення, з інших джерел чули що він був колись чи не професором Краківського університету, але після окупації совітами не зумів виїхати до Польщі. Ну але те що він був винахідник і майстер на всі руки дізналися з однієї дивної і трохи містичної історії.

Так от був в Дрогобичі будинок з привидами по дорозі до лікарні. Ну так місцеві розповідали що там ніхто не міг довго жити, бо в будинку відбувалися дивні речі. То люди по ночах чули якісь дивні звуки, то меблі самі по собі рухалися, то вікна розбивалися. Якось ми з Віктором навіть надумали відправитися в нічну експедицію у цей будинок, але дістали доброго прочухана від батьків, коли ті дізналися про наші наміри. Але що дивно, за стінкою  того будинку було помешкання пана Марціна. І як то уся та чортівня його не лякала. Якось ми з Віктором не втрималися і вирішили розпитати в пана Марціна про те, як йому там живеться?

Отож не минуло багато днів і пан Марцін з’явився на нашій вулиці. Ініціативу взяв у свої руки Віктор:

• Пане Марціну а заждіт, маємо до вас розмов.
• І що так зацікавило молодих людей в моїй персоні – жартівливо перепитав пан Марцін. Він був як і пан Едзьо ще з тої інтелігенції.
• Ну, ну ми хотіли попитати за привидів.

Пан Марцін голосно розсміявся і заявив:

• Скільки разів уже кажу: трохи голови і науки і ніякої магії. А ви далі  в привидів вірите.
• Ну, але ж стільки історій. І є люди які там були і все бачили на власні очі – не вгавав Віктор.
• Ну і що вони чули і що бачили, як господар з тої будівлі вночі з того світу приходить перевірити свої володіння? Нема доказової бази. Звуки, щось там впало? Ми ж з вами розумні люди, так чи ні? Шановний, ви в якому класі навчаєтесь?
• Ну в 7-му – зніяковіло відповів Віктор – Але що це має до привидів?
• Учіть фізику, учіть математику і даю гарантію що ніякі привиди вас не потурбують.

Пан Марцін елегансько розвернувся на каблуку і подався у двір до пана Едзя.

В той вечір ми з Віктором були в глибокій задумі: замість того щоб отримати відповіді, ми отримали ще більше загадок.

• Дивний він якийсь – почав розмову Віктор.
• Слухай, я знаю чого так. Тут може бути лише два варіанти: або він спілкується з духами, або… він сам привид.
• Я то думаю що він нам про фізику втирає.

І справді здивування Віктора було цілком логічне. Так сталося що за збігом обставин наш вчитель фізики мав прізвисько «Привид», через свою пишну сиву шевелюру і здатність навшпиньках підкрадатися до задньої парти де ми часто грали в карти.

• Віктор, я вже заплутався: то хто з них хто?
• Ось це нам доведеться вияснити і почнемо ми з пана Едзя.

На другий день зраненька поки пан Едзьо ще був у нашому світі, ми направилися до його хати на допит.

• Тут твої малі співучасники – нервово огризнулася дружина пані Ядвіга.
• І хто тут бажає зазирнути в мою душу, серце і… пляшку? – з гумором перепитав пан Едзьо, але вгледівши нас, своїх сусідів – Ех в пляшку не вийде. Ну і чим я можу бути корисний цьому вельмишановному товариству.
• Нам потрібна інформація про пана Марціна – впевнено почав Віктор – Скажіть він привид чи з духами спілкується?

Пана Едзя на тому місці здається паралізувало. Він пробував щось сказати, але ніяк не міг підібрати слова. Проте за нашими спинами ми почули громоголосий регіт пані Ядвіги.

• Ви мене розсмішили. Ви в точку. Але привид і здухами тут спілкується не Марцін, а саме Едзьо. От зараз піде хильне своєї мертвої води і зникне. А потім по запаху оковитою буду знати що привид прийшов додому.
• Серце моє перестань, а то моє серце розривається. Як, як ви могли подумати на таку святу людину що він займається чортівнею. Ви знаєте хто такий Марцін? – з піднесенням перепитав пан Едзьо.
• Ні, але власне цікаво було б дізнатися – встряв я в розмову.
• Сідайте ось тут і слухайте. Пан Марцін з дуже древнього роду. Його дідо теж Марцін був першим ліхтарником у Дрогобичі. Про нього досі ходить багато легенд, оскільки він був дуже світлою людиною. – на тому місці пан Едзьо замнувся глянувши на наші іронічні посмішки – Я не жартую. Він був професором Паризької академії наук, а на пенсії підробляв тим що запалював ліхтарі. Проте до роботи він ставився значно глибше ніж усе виглядає. Його місією було дарувати людям світло у важких моментах життя. Тож він завжди з’являвся у місті там де траплялася якась біда і неодмінно допомагав її подолати.

Скільки було випадків як злодії користаючись темрявою нападали на дрогобичан щоб пограбувати, а тут ненароком з’являвся Марцін запалював ліхтар і злодії тікали. Мій друг Марцін його онук і він дуже поважає свого діда.

Ми з захоплення слухали цю історію, але вирішили нагадати що нас цікавить.

• А ви знаєте що в тому домі поряд з Марціном колись жив його дідо. Потім коли прийшли совіти і відібрали хату, виселили діда аж на Млинки. Тоді старий Марцін кажуть їх прокляв: сказав що жоден совіт не витримає жити у тій хаті. Там зможуть жити тільки чесні Дрогобичани, які люблять свій край і своє місто.
• Тепер усе стало на свої місця – сказав про себе Віктор – То його дідо там в ролі привида тепер мешкає. Звичайно він лякати онука не буде, тому і Марціну там добре, а решті зле.
• Нє нє нє – заперечив Едзьо – які там привиди.
• Ну пане Едзьо, але щось там відбувається? Ну не можуть чутки і плітки виникати на пустому місці – заперечив я.
• Знаєте хлопці, а ви мене самого заінтригували – змінив тон пан Едзьо – У мене є ідея. Нам треба напроситися до Марціна в гості. Давайте придумаємо таку історію, що ви юні дослідники збираєте інформацію для історії про діда Марціна і хотіли би поговорити з внуком.
• Та ніби розумний чоловік, а такі дурниці чешеш – встряла в розмову пані Ядвіга – Та хто вам повірить: дідо – ворог народу і тут дослідники цікавляться інформацією…