Томко – ковбасних справ майстер

Цією історією мене завжди лякали в дитинстві, мовляв ніколи не відставати від батьків якщо будемо прогулюватись десь далеко від дому. І для цього мені переказували сотні разів сумну історію, яка трапилася з нашим сусідом Гаврилом. Тож і вирішив вам переказати. А от вірити в неї чи ні – вибирати вам.

Отож кажуть Гаврилко був нашим сусідом і жив з батьками через декілька хат. Коли сталася уся ця неприємна ситуація було йому 8 років. Так от Гаврилко був досить шалений хлопець і часто не слухав батьків. Скільки разів йому вчителька в школі робила зауваження, що якщо не зміниться то завершиться все дуже погано. Серед таких знакових подвигів Гаврилка було те, що він любив сусідських курей закривати у клітках до кроликів іншого сусіда. Господарі годинами шукали свою птицю, а коли знаходили в сусіда – розпочинався сусідській двобій. Насправді це були лише суперечки, але іноді доходило до бійок. І так тривало доти доки Гаврилко не попікся на гарячому.

Так от наша історія розпочалася з того, що батьки з Гаврилком пішли на Дрогобицький ринок у центрі міста купити продуктів. Хто пам’ятає старий ринок, знає, що це був справжні лабіринт прилавків, де без зайвих зусиль можна заблудитись. Найстрашнішим місцем на ринку був м’ясний павільйон де торгували м’ясом. Там серед моцних дядьків особливо вирізнявся м’ясник Томек Гжегош. Ну насамперед у нього був недобрий погляд і дуже грубо розмовляв з відвідувачами, а коли розрубував свинячу ногу то завжди супроводжував процес польськими прокльонами.

Так от у цей злощасний день Гаврилкові дуже сильно захотілося пиріжків з повидлом, які на базарі продавала баба Настуня. Він почав просити в батьків:

• Мамо, хочу пиріжків з повидлом.
• Та що це за капосна дитина. Ти ж їв перед виходом і дома ще стільки пляцків. – спробувала заспокоїти мама
• Ні я хочу саме отих, що тітка продає. – не вгамовувався Гаврилко
• Більше ми тебе з собою не візьмемо на ринок. Я сказала «ні» і на тому крапка.

Тому, замість того щоб маму переконати, Гаврилко почав вередувати на весь ринок, так щоб його аж в Ратуші почули. Але батьки були треновані до його витівок і не звертали ніякої уваги. Коли цей прийом не спрацював, Гаврилко вирішив вдатися до іншої методи – відстати від батьків і піти випросити у баби Настуні пиріжка. Він затих і тишком нишком почав збавляти хід. І ось уже через декілька секунд батьки сховалися за поворотом прилавків. Гаврилко стрімголов кинувся в протилежну сторону шукати продавчиню пиріжків.

Не минуло багато часу, як Гаврилко зрозумів, що він заблукав серед прилавків. Він вправо – там продавали картоплю, він вліво – там молоко. Спробував він наздогнати батьків, але зась. І ось в одному з темних переходів ринку на нього сунув якийсь здоровенний чолов’яга з дуже поганим виразом обличчя, в білому фартусі заляпаному кров’ю. Той дядько швидко наблизився до Гаврилка, схопив за руки і припідняв.

• Ага, сальця достатньо і м’ясце буде смачне – хрипло і задоволено промуркотів Томко – м’ясник – Мені сьогодні просто таланить.

Від почутого Гаврилко просто втратив дар мови, але кричати він мав завжди талант, тож на його крик прибігло декілька людей і його батьки. Великий чолов’яга дивним чином зник.

І здавалося б ця історія мала послужити хорошим уроком для Гаврилка, але де там. Пройшло трохи часу і Гаврилко знову посміливішав і почав робити капості. Якось ввечері до них зайшов сусід Юзик, і Гаврилко почув його дивну розмову з батьком.

• Та от йду раз ввечері до вас, а в темноті вимальовується велика постать. Я мало в штани не наробив. Придивляюся, а то Томко з базару. Він як мене побачив, повернувся у протилежну сторону і скоро пішов геть.

Згодом від не одного сусіда Гаврилко чув, що Томко – м’ясник крутиться на їхній вулиці. Та час минав і ці страшилки призабулися. Минав час і ще одна пригода трохи охолодила запал Гаврилка, коли він без дозволю дорослих взяв кухонного ножа погратися. В результаті собі порізав палець. Ну рука зажила швидко, а ось шрам залишився на усе життя.

Отож настав час знову бешкетувати. Якось з хлопцями він домовився вночі піти у сусідів повідкривати клітки з кріликами, бо ховати туди курей вже було нецікаво. Цікавіше на думку Гаврилика було бачити як сусіди ловлять своїх вухатих по городі. Діждавшись пізньої години, коли дорослі позасинали, він тишком нишком вибрався на вулицю і подався шукати друзів. Була тепла літня місячна ніч. Раптом на протилежному кінці вулиці він побачив здоровенну і знайому постать Томка – м’ясника. «Кричати» була перша думка в Гаврилика, але так він міг розбудити дорослих і йому ще влетить за те, що по ночах не спить дома. Тому він приймає рішення тікати. Розвернувшись у протилежну сторону він почав набирати швидкість. Та де там уже за хвилину сильна рука закрила йому рот, скрутила руки і ноги шнурком і засунула у мішок…

На ранок знову на нашій вулиці було багато міліції. Міліціянти розпитували усіх ровесників Гаврилка чи не бачили його перед тим. Ну звісно виплила історія про нічні плани бешкетування, але хлопці заприсяглися що так і не діждалися Гаврилка. Пошуки тривали ще декілька тижнів, але результату не дали. Навіть викликали на допит Томка – м’ясника, як підозрюваного, але з за відсутності доказів відпустили.

Проте ця історія мала ще печальніший фінал. То було на травневі свята . До вихідних батьки Гаврилка купили в Томка – м’ясника трохи ковбаси. На наступний день вони готувалися сідати до святкового столу. І тут батько почув як щось впало на кухні. Він стрімголов вискочив на кухню і побачив що його дружина втратила свідомість. Коли він глянув на стіл – сам впав у безпам’ятство: там була нарізана ковбаса де з одного кусочка проглядався фрагмент шкіри з дуже знайомим шрамом…

Той випадок для нас маленьких мешканців моєї вулиці на все життя записав правило: пустощі і неслух завжди приводять до поганих результатів.