Епілог

Принцеса та лицарка успішно повернулися додому за тиждень до завершення відведеного їм терміну. Веріталь зустрів їх шумом і рухом великого міста, що невпинно жило своїм життям.

Ще здалеку до дівчат долинув гул численних фабрик, схожий на дихання велетенського чудовиська, а яскраве небо поступово затягнули темні стовпи диму. Вулицями снували натовпи заклопотаних людей і ще більш заклопотані трамваї. Над усім цим раз у раз лунав дзвін церковних дзвонів, змішуючись із гомоном міста, цокотом кінських копит і металевим скреготом рейок.

Дівчата, слідкуючи за цим, раптом відчули дивне хвилювання. Після довгих місяців дороги вони раптом почувалися чужими, мов дикунки, що щойно повернулися з далеких земель, серед розквіту технологій. Стало болісно зрозуміло, наскільки сильно їх змінила ця подорож.

Королівський палац зустрів дівчат святковою метушнею. Вісімнадцятиріччя спадкоємиці престолу мало стати подією для всього королівства. Слуги поспіхом переносили столи, ящики з вином і кошики квітів, натирали до блиску мармурові сходи й розвішували довкола різнобарвні стрічки. У великих залах встановлювали довгі столи, вкривали їх білосніжними скатертинами та розставляли срібний посуд.

Та попри всю цю святкову підготовку, для короля й королеви найважливішим було лише одне — повернення доньки.

Щойно Діана переступила поріг палацу, вони міцно стиснули її в обіймах і довго не відпускали, ніби боялися, що вона знову може зникнути. А помітивши, що її прокляття знято, обоє уважно вдивлялися в обличчя доньки, наче перевіряли, чи справді перед ними вона, а не примара дороги.

Дівчатам дозволили спершу відпочити після виснажливої подорожі, але вже ввечері для них зібрали невелику вечерю в родинному колі, до якого приєдналася й фея Люмія.

Маленьке свято дуже швидко перетворилася на нескінченні розпитування. Діана та Аскель розповідали про далекі міста, небезпечні дороги, дивних людей і нових друзів. Найнебезпечніші моменти вони обидві завбачливо оминали або пом’якшували, аби зайвий раз не хвилювати батьків.

Та деякі речі приховати було неможливо. Дівчата представили Літера, розповіли, як саме вдалося зняти прокляття Діани, і зрештою відкрили правду про Фатацинію.

Король, королева та Люмія були приголомшені. Їх обурив не лише сам обман, а й те, на яку небезпеку дівчата себе наразили. Ситуацію загострив і Літер, який, не звиклий до королівського етикету, дозволив собі кілька самовдоволених зауважень щодо важливості їхнього відкриття.

Зрештою, попри страх, обурення й тривогу, король, королева та Люмія визнали досягнення дівчат і погодилися розпочати офіційне дослідження Фатацинії та історії фей. 

Вісімнадцятиріччя Діани, на її велику радість, нарешті, відзначили скромно. Без нескінченних танців, задушливих офіційних промов, і натовпу аристократів, що посміхаються лише з ввічливості. Хоч повноліття принцеси й варто було святкувати на все королівство гучним банкетом на тисячі гостей, цього разу свято пройшло тихо — у колі найближчих людей.

Попри те, що подруги Діани не змогли приїхати до Веріталя особисто, кожна надіслала подарунок.

Посилка від Мабіль прибула першою — ще теплою після дороги. Усередині був її фірмовий сирний пиріг, прикрашений акуратними квітами з тіста. Разом із ним лежав лист, у якому Мабіль радісно описувала одужання брата та жалілася, що той «тепер постійно намагається надолужити втрачене і зовсім не думає про безпеку».

Від Еріки прибув невеликий дерев’яний футляр, усередині якого лежав тонкий срібний кулон у формі крила феї. У листі Еріка з притаманною їй іронією розповідала, як її ледь не вигнали з дому за «зраду народу».

«Виявляється, новини про загублені міста, живі артефакти й дружбу з принцесою Орвіньєру вони сприймають не так добре, як мені здавалося», — писала вона.

Лист від Жакі змусив Діану щиро розсміятися. Половину його сторінок займали креслення й формули, яких принцеса зовсім не розуміла. Інша ж половина була заповнена скаргами інженерки на її нове життя «страшенно важливої людини».

Як подарунок Жакі надіслала маленьку музичну скриньку з латунними шестернями. Варто було повернути ключ, і крихітна фігурка чайки починала рухатися, а скринька тихо грала мелодію, яку подруги колись почули на вулицях Карамії.

Сабіра написала коротко і як завжди стримано. Вона знову просила вибачення за все, що сталося між ними, а в подарунок надіслала тонкий пустельний шарф із темно-синьої тканини, розшитий золотими нитками. Легкий і теплий водночас, він пахнув спеціями й гарячим піском.

Аскель привітала Діану останньою. Уже пізно ввечері, коли свято закінчилося, вона зайшла до кімнати принцеси з невеликим загорнутим пакунком. Усередині лежав простий кинджал у темних піхвах. Якісна сталь і герб Орвіньєру, вигравіюваний на руків’ї були визнанням заслуг принцеси та виявлення поваги.

А вже через місяць Діана зайняла своє почесне місце в сенаті. Її дні стали заповнені дипломатичними зустрічами, переговорами й нескінченними звітами. 

Вона присвятила себе дипломатії, поступово зміцнюючи зв’язки Орвіньєру із сусідніми державами. Особливо тісними вони стали з Халістаром, де новий король Заїр аль-Фаріс зустрів принцесу як давню подругу. Завдяки укладеним угодам Орвіньєр отримало доступ до нафти за значно нижчими цінами, а Халістар прославилось на весь світ як володар нафти, що дало сильний поштовх розвитку країни.