Розділ 54. Делегація

Дівчата їли, спали, намагалися відволіктися, але тривога їх не відпускала. Вона сиділа десь під ребрами, тиха й уперта, і не давала дихати на повні груди. Всі хвилювалися, вони не знали, що відбувається з їх друзями й що було найгіршим, ніяк не могли їм допомогти.

Сабіра не знаходила собі місця. Кілька разів вона підходила до входу з тунелю і довго стояла там, вдивляючись у напівтемряву, сподіваючись побачити знайому постать. Але брата ніде не було видно. То ж вона поверталася назад. З кожним разом її обличчя ставало все сумнішим, а кулаки стискалися все сильніше.

Вона вибачилась перед дівчатами як і сказав Заїр та зробила це не щиро, механічно. Всі її думки були заповнені зараз іншим.

Коли сонце почало хилитися до заходу до тунелів повернулася Аскель. Вона принесла гарні новини: її ласкаво прийняли у палаці, а король уважно вислухав усе написане в листі та висловив зацікавленість в угоді.

— Він виглядав так, ніби вже рахує прибутки, — з кривою усмішкою додала лицарка.

Усі полегшено видихнули. Частина плану пройшла успішно. Залишалось дочекатись Заїра.

Та тепер чекати було ще важче. Чим ближче було до ночі тим менше було шансів, що хлопець повернеться живим. Кожна хвилина очікування тягнулася, як година. Кожен звук змушував озиратися.

А ж раптом почулися кроки. До зали впевненою ходою увійшов Заїр, і перше, що всі помітили — його обличчя світилися радістю. 

— Все пройшло… — одразу взявся відповідати він на німе питання дівчат. — Все пройшло чудово.

Заїр розповідав швидко, ще не встигнувши оговтатись від всього пережитого: Щойно він побачив принцесу на базарі, то кинувся їй під ноги. Її охоронці одразу занесли на нього мечі, Заїр готувався попрощатись з життям та принцеса їх зупинила. Вона закохалася в нього з першого погляду. Він також щось відчув до неї. Після короткої прогулянки разом, принцеса повела його до батька. Як і очікувалось король був розлючений. Він пообіцяв вбити хлопця. Та той недовго думаючи виклав королю заготовлену промову. 

— Це було як у казці — розповідав хлопець. — Було видно як королю неприємне це рішення, але він ніби не міг сказати мені ні.

Заїр зробив глибокий вдих, ніби намагався зібратися з думками після всього, що пережив.

— І він погодився! 

— Ти жартуєш?! — скрикнула Сабіра, її голос задзвенів у повітрі, змішавшись із відлунням тунелів.

Їй здавалося, що вона не розчула правильно. Але вираз обличчя брата не залишав жодних сумнівів.

— Так! Завтра вони прийдуть сюди, подивитись родовища нафти.

У залі вибухнули вигуки радості. Дівчата підскочили, почали обійматися і сміятись. Вони це зробили. План спрацював. Заїр був живий. 

Сабіра заплакала від щастя. Вона кинулася до дівчат — обіймала, дякувала, говорила щось уривчасто, плутано, не розуміючи власних слів. Перед Аскель вона впала на коліна і вдарилась лобом у землю.

— Вибач…

Аскель не дала їй договорити й різко підняла за плечі. А потім обійняла. А Сабіра лиш заплакала ще дужче.

Ніхто не ображався на Сабіру. Всі розуміли чому вона так себе поводила. Люди готові на будь-що заради тих, кого бояться втратити.

Радісну новину одразу повідомили старійшині. Він радість дівчат не поділив. Розуміючи, чим усе це може обернутися, він не став ризикувати. Того ж дня він зібрав десяток найдосвідченіших воїнів, які мали супроводжувати королівську делегацію тунелями й дав наказ: не лише переконатися, що гості не загубляться, а й не знайдуть більше, ніж їм дозволено.

А наступного дня Заїр привів делегацію у тунелі. Халістарці входили обережно, з явною недовірою. Їхні погляди ковзали по стінах, затримувалися на тінях, оцінювали кожен виступ і кожен поворот. У напружених рисах облич читався холодний розрахунок. Вони йшли, і вже думали як повернуться сюди з військом.

Але з ними прийшла й принцеса — і її реакція руйнувала цю холодну впевненість. Вона дивилася навколо з неприхованим захватом: торкалася вологого каменю, розглядала домівки місцевих, розпитувала Заїра. Її щирість збивала делегацію з пантелику. А присутність воїнів нагахетів — стримувала від необдуманих дій. Коли ж делегацію повели до родовищ нафти халістарці зрозуміли, що тунелі настільки заплутані, що вони не виберуться з них самі. 

Біля родовищ Жакі захопливо пояснила делегації всю вигідність їх співпраці. Її голос лунав упевнено, захопливо і натхненно. Вона говорила про нафту так, ніби це був не просто ресурс, а ключ до майбутнього.

Тим часом високо під стелею, непомітно у темряві, кружляла Еріка у подобі кажана і уважно стежила за кожним рухом делегації. Вона була готова в будь-яку мить зірватися вниз.

Та її втручання не знадобилось. Промова Жакі вплинула на делегацію магічним чином. Халістарці покидали тунелі у піднесеному настрої, жваво обговорюючи між собою усе побачене. Жадоба витіснила з їх голів усю недовіру та ворожість.

— Здається, усе пройшло добре, — розповіла Еріка Діані, знову набувши свого звичного вигляду.

— Шкода, що мене з вами не було, — тихо зітхнула принцеса. — Доводиться ховатися тут, як злочинниці.

— Краще так, ніж потім пояснювати Халід аль-Фарісу, що принцеса іншого королівства робила у самому серці сховку його ворогів. — засміялася фея.