Розділ 39. Наукові теорії

Запала незручна, тягуча тиша. Дівчата ніяково сиділи біля багаття, кожна занурена у власні думки. Полум’я потріскувало, кидаючи тремтливі відблиски на почорніле каміння й зруйновані будинки довкола.

Еріка, схрестивши руки на грудях, задумливо дивилась в полум’я. Її плечі були напружені, обличчя затягнула темна тінь, а в очах палав гнів. Здавалося, ще мить і вона або вибухне криком, або замкнеться в собі остаточно.

Дівчата кидали на неї стривожені погляди, але заговорити ніхто не наважувався. Усі відчували: будь-яке слово зараз може стати іскрою.

— То ж… — нарешті протягнула Жакі, намагаючись розрядити напругу. Вона обернулася до статуї. — Ти і є той самий уламок ядра?

— Так, — відповів голос. — Я самоцвіт у лобі цієї статуї.

Шість пар очей, із зовсім різними емоціями втупилися в блискучий камінь. Він горів холодним, неземним світлом. Його блиск разюче відрізнявся від теплого вогню багаття: це було чисте світло зовсім позбавлене життя.

— І через тебе Фатацинія загинула? — спитала Еріка.

— Можна сказати, що так — нерішуче озвався камінь.

Еріка гірко всміхнулася.

— Чому? Пробач, але ти ж такий…такий маленький.

— Розмір не має значення. Ядро Землі містить у собі магію. Ця магія мала вихід на поверхню через квіти. Але, відламавши частину ядра, феї порушили цей шлях. Магія перестала текти через квіти й просто вивільнилася у світ: руйнівно й безконтрольно. До того ж я не пам'ятаю наскільки великою частиною ядра був я. Все це сталося дуже давно.

— То тебе потрібно з’єднати з ядром? — припустила Мабіль. — Нам доведеться шукати шлях до центру Землі?

Дівчата напружено завмерли, вдивляючись у лазуровий камінь. Ніхто не хотів вирушати у нову подорож, ще й таку небезпечну.

— Ні, у цьому немає сенсу. Навіть якщо ви знайдете дорогу і якимось дивом не загинете, повернення мене до ядра призведе до відновлення Фатацинії.

— Це ж добре, хіба ні? — здивувалася Сабіра.

— Для фей так, — погодився камінь. — Лід розтане, квіти, з яких народжуються феї, знову зацвітуть. Світ, що був втрачений, оживе. Але разом із цим розтануть і льодовики Південної Корони. Рівень води підніметься настільки, що затопить усі навколишні землі. Цілі королівства зникнуть під водою. Я не вважаю доцільним жертвувати стількома життями заради відновлення того, що було втрачено тисячі років тому.

У вогнищі голосно тріснуло поліно. Його жар розсипався яскравими іскорками, що одразу ж згасли.

— Аталайці б зраділи — невдало пожартувала Жакі.

— Та хіба ти не хочеш повернутися додому? — тихо спитала Мабіль.  

Камінь трохи замислився перед тим як відповісти: — Я пов’язаний із ядром магією. Де б я не був, я завжди відчуватиму його і завжди буду його частиною. Набагато більше мені хотілося б побачити світ за межами Фатацинії. Тут дуже самотньо. Я відчуваю, що за ці роки сильно відстав від світу та його розвитку. Я й досі не знаю, що таке пароплав чи потяг.

Мабіль мимоволі посміхнулася, почувши це. 

— А наші бажання? Ви не виконаєте їх? — уточнила Діана. Думка про те що вся їх подорож була даремною, лякала її. Та ще більше лякала думка про те, що буде якщо вона не зніме прокляття.

— Теоретично я можу це зробити, але є одна проблема...

— Твоя магія занадто слабка? — швидко запитала Мабіль, нахиляючись вперед. — Ти зламаний?

— Ні, не в цьому справа. Як і ядро, я – вмістилище давньої магії, сильнішої за будь-яку фею, минулу чи теперішню. Та як і ядро я не можу використовувати її. Я можу лише наділяти нею інших.

— Тоді передай магію нам! — радісно вигукнула Мабіль. — Тоді ми станемо феями!

— Це так не працює, Мабіль, — м’яко зупинила її Діана. — Феями народжуються. Звичайні люди не можуть просто почати користуватися магією.

— Чому? — розгублено спитала Мабіль.

— Я не знаю, — зізналася Діана й знову звернулася до каменю. — А ви можете наділити магією предмет?

— Так.

Тоді нехай він наділить магією статую! Вона зможе ходити! — Очі Мабіль загорілися.

— І як ти посадиш кам’яну статую в човен? — зауважила Аскель. — Вона його просто потопить.

— До того ж, — додала принцеса, — як статуя взагалі зможе виконувати бажання?

— А як предмет взагалі може виконувати бажання? — задумливо перепитала Мабіль.

— Думайте про це як про паровий двигун. Якщо людина просто візьме його до рук, вона не почне бігати швидше. Але якщо вбудує його в механізм, зможе рухати цілу машину. — пояснила Жакі.

— Паровий двигун… - Мабіль задумливо постукала себе по підборіддю. — То нам треба знайти куди помістити камінь, щоб можна було створити магію.

Дівчата замислилися. Що ж робити? Їм потрібно було щось невелике, що могло увібрати в себе силу каменю та було зручне для конвертування магії у те що їм потрібно. Ця річ мала бути компактною, зручною у використанні й достатньо міцною.  

Вони обвели поглядами все довкола: обвуглені лавки, уламки ліхтарів, порожні клумби, статую з холодним сяйвом у лобі. Кожна шукала, перебирала в голові варіанти, відкидаючи один за одним. Навіть Еріка, що до цього була заглиблена у себе почала активно крутити головою.