Розділ 38. Правда

Дівчата розстелили спальні мішки півколом біля підніжжя статуї. Тьмяне сяйво лазурового каменя відбивалося на їх одязі та в їхніх очах. Мабіль розлила суп по мисках, і всі нарешті взялися до їжі. Тепла, проста страва повільно розтікалась їхніми тілами, зігріваючи зсередини й знімаючи втому, що накопичилась за ці дні. Запах ячменю й м’яса, який поступово наповнював холодне повітря, додавав домашнього затишку цьому похмурому, задушливому місцю. 

 — Сподіваюся, ви готові слухати. Розповідь буде довгою — озвалася статуя. — Думаю, ви знаєте, що феї були наймогутнішими створіннями на нашій планеті.

— Так, — кивнула Діана. — І нам відомо, що колись вони були ще сильніші, ніж зараз.

— Вірно. А чи знаєте ви, звідки походить їхня сила? Звідки походить магія?

Дівчата здивовано перезирнулися.
— Ну… — нерішуче почала принцеса. — Це природне явище. Як сила тяжіння. Чи енергія Сонця. Вчені Орвіньєру довели, що магія оточує нас, так само як повітря.

— Це правда. Але це не відповідь на питання. Що ж є джерелом магії?

— Ніхто цього не знає. — Еріка знизала плечима й зітхнула, не приховуючи роздратування. — Магія просто є. Вона скрізь. Як ви пропонуєте знайти джерело того, що є всюдисущим?

Статуя засміялася: — Навіть у всюдисущого є джерело. Повітря — це суміш газів, а гази складаються з атомів. Так само й магія.

— І з яких же “газів” вона складається? — з іронією спитала фея.

— Не варто сприймати мій приклад буквально. Все ж магія ближча до сонячної енергії. Тільки її джерелом є не Сонце, а ядро нашої планети.

Дівчата здивовано завмерли. Вони не могли повірити почутому. На кілька секунд на площі запанувала тиша, порушувана лише потріскуванням багаття.

— Ну якщо замислитись, це навіть логічно, — Жакі спантеличено почухала потилицю. — Але ядро Землі? Як?

— Ядро наповнене магією. Як насінина, воно проросло на поверхню планети квітами. І з цих квітів народилися феї. — пояснив голос. — Давні феї були наймогутнішими створіннями на Землі, адже були напряму поєднані з джерелом самої магії.

— Кві… що? — тільки й змогла видихнути Діана.

Пояснення статуї не прояснило ситуацію, навпаки, лише більше заплутало подруг. Ядро Землі як насінина. Магічні квіти з яких народжуються феї. Усе це звучало надто дивно.

— Тобто чисто теоретично ми можемо використовувати магію як джерело енергії? — Лише Жакі була сповнена ентузіазму. Вона почала активно жестикулювати, захоплено сиплючи словами: — Це ж потенційно нескінченний ресурс! Тільки уявіть: потяги на магії, пароплави на магії, ліхтарі на магії! Все на магії!!!

Від захвату вона аж підскочила на ноги.

— Перепрошую, — зніяковіло озвався голос, — але я не знаю, що таке потяги чи пароплави.

— Жакі, будь ласка, заспокойся, — Діана нарешті оговталася й знову звернулася до статуї. — Звідки ви все це знаєте?

— Вам слід слухати далі, щоб усе зрозуміти. Ядро Землі дарувало феям неймовірну силу. Вони могли змінювати клімат, рухати материки, навіть створювати нові форми життя. Граючись, вони змінювали світ під себе. Феї були неймовірно розумними й допитливими, а навколишній світ здавався їм полем для нескінченних експериментів.

Палаюча головешка у вогнищі тріснула, і дівчата неначе могли через полум'я побачити давно забуту епоху, яку голос оживлював перед їхніми очима. 

— З часом, — продовжив голос, — феї дізналися про справжнє походження своєї сили. Спостерігаючи, як народжуються інші феї, і досліджуючи магічні квіти, вони зрозуміли: усе їхнє існування пов'язане з ядром Землі. І тоді вони вирішили, що більше не хочуть просто використовувати магію ядра. Вони хочуть дослідити її, зрозуміти, як керувати магією безпосередньо. Вони захотіли заволодіти магією.

— А люди вже існували в той час? — пошепки запитала Сабіра.

— Так. Століттями феї намагалися дістатися до ядра, але безрезультатно. Захоплені власними дослідженнями, вони навіть не помітили, як поруч із ними з’явився й розвинувся інший розумний вид. Вони були щиро здивовані, коли одного дня до їхніх берегів припливли люди на дерев’яних човнах. 

— Люди могли дістатися сюди? Але як? — не повірила Мабіль. 

— Дуже просто. Адже тоді ця земля була ще теплою, родючою і сповненою життя. А океан довкола був спокійним і ясним. Люди приходили до фей з дарунками, а ті, у відповідь виконували їхні бажання. Зрештою люди та феї потоваришували. Феям подобалися увага та шанування від людей. То ж все більше фей відмовлялося від досліджень ядра й нескінченної гонитви за силою.

— Чому? — обурено вигукнула Еріка. — Вони відмовилися від сили заради уваги й подарунків?

— Думаю, вони просто знайшли новий сенс життя. — задумливо відповіла статуя. — Адже дуже довго їхнє існування було зосереджене лише на пошуках ядра. А ж раптом з'явився новий народ, який приходив до них із вірою, надією і щирим захопленням. Люди обожнювали фей і феям це подобалося.

— Так, але відмовлятися заради цього від сили?! — фея не могла заспокоїтись.

— Ну — статуя розсміялася — Навіщо прагнути більшого, якщо всі довкола й так незмірно слабші за тебе? Феї обрали насолоджуватись тим що є.