Розділ 37. Правда

Дівчата розстелили спальні мішки півколом біля підніжжя статуї. Тьмяне сяйво лазурового каменя відбивалося на їх одязі та в їхніх очах, ніби пильнувало кожен рух. Мабіль розлила суп по мисках, і всі нарешті взялися до їжі. Тепла, проста страва повільно розтікалась їхніми тілами, зігріваючи зсередини й знімаючи втому, що накопичилась за ці дні. Запах ячменю й м’яса, який поступово наповнював  холодне повітря, додавав домашнього затишку цьому похмурому, задушливому місцю. 

 — Сподіваюся, ви готові слухати. Розповідь буде довгою — врешті озвалася статуя. — Думаю, ви знаєте, що феї були наймогутнішими створіннями на нашій планеті.

— Так, — кивнула Діана. — І нам відомо, що колись вони були ще сильніші, ніж зараз.

— Вірно. А чи знаєте ви, звідки походить їхня сила? Звідки походить магія?

Дівчата здивовано перезирнулися.
— Ну… — нерішуче почала принцеса. — Це природне явище. Як сила тяжіння. Чи енергія Сонця. Вчені Орвіньєру довели, що магія оточує нас, так само як повітря.

— Це правда, — м’яко перебив голос. — Але це не відповідь на питання. Що ж є джерелом магії?

Еріка знизала плечима й зітхнула, не приховуючи роздратування:
— Ніхто цього не знає. Магія просто… є. Вона скрізь. Як ви пропонуєте знайти джерело того, що всюдисуще?

Статуя засміялася:

— Навіть у всюдисущого є джерело. Повітря - це суміш газів, а гази складаються з атомів. Так само й магія.

— І з яких же “газів” вона складається? — з іронією спитала фея.
— Не варто сприймати це буквально, — спокійно відповів голос. — Магія ближча до сонячної енергії. Тільки її джерелом є не Сонце, а ядро нашої планети.

Дівчата завмерли. Вони не могли повірити почутому. На кілька секунд на площі запанувала тиша, порушувана лише потріскуванням багаття.

— Ну… якщо замислитись, це навіть логічно, — Жакі спантеличено почухала потилицю. — Але ядро Землі? Як…?

— Ядро наповнене магією. Як насінина, воно проросло на поверхню планети квітами. І з цих квітів народилися феї. — пояснив голос. — Давні феї були наймогутнішими створіннями на Землі, адже були напряму поєднані з джерелом самої магії.

— Кві… що? — тільки й змогла видихнути Діана.

Пояснення не прояснило ситуацію, навпаки, лише більше заплутало всіх. Ядро Землі як насінина. Магічні квіти з яких народжуються феї. Усе це звучало надто дивно.

— Тобто чисто теоретично ми можемо використовувати магію як джерело енергії? — Лише Жакі була повна ентузіазму. Вона почала активно жестикулювати, захоплено сипати словами: — Це ж нескінченний ресурс! Тільки уявіть: потяги на магії, пароплави на магії, ліхтарі на магії! Все на магії!!!

Від захвату вона аж підскочила.

— Перепрошую, — зніяковіло озвався голос, — але я не знаю, що таке потяги чи пароплави.

— Жакі, будь ласка, заспокойся, — Діана нарешті оговталася й знову звернулася до статуї. — Ви… звідки ви все це знаєте?

— Вам слід слухати далі, щоб усе зрозуміти, — лагідно попросив голос. — Ядро Землі дарувало феям неймовірну силу. Вони могли змінювати клімат, рухати материки, навіть створювати нові форми життя. Граючись, вони змінювали світ під себе. Феї були неймовірно розумними й допитливими, а навколишній світ здавався їм полем для нескінченних експериментів.

Палаюча головешка у вогнищі тріснула, і дівчата неначе могли через полум'я побачити давно забуту епоху, яку голос оживлював перед їхніми очима. Полум'я фарбувало сірий світ навколо в червоний. І в цьому полум'ї оживало все навколо.  

— З часом, — продовжив голос, — феї дізналися про справжнє походження своєї сили. Спостерігаючи, як народжуються інші феї, і досліджуючи магічні квіти, вони зрозуміли: усе їхнє існування пов'язане з ядром Землі. І тоді вони вирішили, що більше не хочуть просто використовувати магію ядра. Вони хочуть дослідити її, зрозуміти, як керувати магією безпосередньо. Вони захотіли заволодіти магією.

— А люди вже існували в той час? — пошепки запитала Сабіра.

— Так, — відповів голос. — Століттями феї намагалися дістатися до ядра, але безрезультатно. Захоплені власними дослідженнями, вони навіть не помітили, як поруч із ними з’явився й розвинувся інший розумний вид. Вони були щиро здивовані, коли одного дня до їхніх берегів припливли люди на дерев’яних човнах. 

— Люди могли дістатися сюди? Як? — не повірила Мабіль. 

— Дуже просто. Адже тоді ця земля була ще теплою, родючою і сповненою життя. А океан довкола був спокійним і ясним. Люди приходили до фей з дарунками, а ті,  виконували їхні бажання. Зрештою люди та феї потоваришували. Феям подобалися увага та шанування від людей. І все більше фей відмовлялися від досліджень ядра, від нескінченної гонитви за силою.

— Чому? — обурено вигукнула Еріка. — Вони відмовилися… заради уваги й подарунків?

— Думаю, вони просто знайшли новий сенс життя. - відповіла статуя. - Адже дуже довго їхнє існування було зосереджене лише на пошуках ядра. А тут — новий народ, який приходив до них із вірою, надією і щирим захопленням. Люди обожнювали фей… і феям це подобалося.

— Так, але відмовлятися заради цього від сили?! — фея не могла заспокоїтись.

— Ну — статуя розсміялася — Навіщо прагнути більшого, якщо всі довкола й так незмірно слабші за тебе? Феї обрали насолоджуватись тим що є.