Розділ 27. Кокіль

— Нас чекає довга подорож, — задумливо мовила Жакі, вдивляючись у далечінь за ілюмінатором.  — Пропоную дати ім’я нашому компаньйону! 

Вона легенько поплескала долонею по металевій стінці човна.

— І я вже знаю яке. Кокіль!

— Мушля? — перепитала Діана з посмішкою.

— Саме так! По-перше, він і справді схожий на мушлю за формою. А по-друге, "кокіль" – це ще й назва ливарної форми, у якій відливали деталі для цього човна. Такий собі символічний збіг.

— Як ти про це дізналася? — здивовано запитала Мабіль.

— Надивленість велика, — жартівливо відповіла Жакі й легенько постукала себе по скроні.

— Я дивлюся, ти тільки з залізяччям і ладнаєш, — зауважила Еріка з єхидною посмішкою. Вперше за кілька днів вона подала голос і, як завжди, щоб покепкувати. 

— А з ними приємніше спілкуватися, ніж з деякими.

— А може, це ти просто спілкуватися не вмієш?

— Досить, Еріко! — втрутилася Аскель. — Даремно ми не чіпали тебе увесь цей час. Я бачу ти вже казишся від нудьги. То може займешся чимось корисним?

— До речі… — озвалася Діана, переводячи розмову в конструктивний напрямок. — Жакі має рацію: нас справді чекає довгий шлях, а океан стає усе небезпечнішим. Еріка, ти можеш накласти на човен якесь зміцнююче або прискорююче закляття? Не хочеться лишатися тут надовго. 

— Легко! — з усмішкою відповіла фея. В її голосі звучала майже дитяча радість від можливості показати себе.

Вона клацнула пальцями й з них вирвався потік блискіток кольору червоного вина. Вони закружляли навколо човна, мов зграйка світлячків, і почали осідати на скляному корпусі. Судно завібрувало, наче набираючи силу, й одразу почало рухатися швидше, впевнено розсікаючи воду. Вода за бортом потекла суцільними темними потоками, а стрілки на панелі керування впевнено поповзли вгору.

Поки Жакі здивовано спостерігала за приладами, Еріка самовдоволено посміхнулася. 

— «Наука скоро витіснить магію», — передражнила вона Жакі. — Ось поясни, як ти це витісниш?

— Ми й без магії допливли б. — буркнула Жакі, сильніше стиснувши штурвал.

— Але так справді швидше, — тихо промовила Сабіра, нахилившись до дівчини.

Жакі хмикнула, але сперечатися не стала. Вона лиш додала газу й стрімко повела Кокіль далі. 

Попри суперечки, настрій у човні помітно покращився. Кокіль упевнено мчав уперед крізь темну воду, легко долаючи кілометри відстані. Щоб не казала Жакі, та подумки всі дівчата погодились, що Еріка й справді сильно допомогла. Безодня за склом здавалася спокійною, але від цього не ставала менш моторошною. У її темряві могло ховатися будь-що. Ніхто не хотів залишатись тут хоч на годину довше.

Через деякий час подорожі подругами новою місциною на горизонті перед ними з’явилася величезна темна тінь. Вона зростала з кожною хвилиною, поступово набуваючи обрисів гігантської гори. Її підніжжя було сховане в темряві, а вершини не було видно за товщею води. Порівняно з нею Кокіль здавався крихітною мушлею, загубленою посеред безмежного океану.

— Це потухлий підводний вулкан, — прошепотіла Діана, коли вони підплили ближче. Її голос бринів захопленням, але в очах була тривога. 

Внизу навколо вулкана виднілися десятки гарячих джерел, відомих як чорні курці. З них безперервно виривалися потоки гарячої води, мінералів та газів, що за формою нагадували труби. Попри суворість цього місця, навколо джерел вирувало життя: сотні морських зірок, риби неймовірних форм й навіть великі кальмари снували біля джерел, насолоджуючись теплом та поживними речовинами, що вони давали. 

— Нам варто бути обережними. Вулканічна активність буває підступною. — попередила Діана, спостерігаючи за темними клубами осаду, що виривалися з надр вулкана нерівними поштовхами.

Через цей осад вода навколо стала чорного кольору. У ній плавали міріади дрібних часточок, схожих на попіл чи золу, що повільно осідала, створюючи ілюзію підводного снігопаду.

Жакі, стискаючи штурвал до білизни в пальцях, обережно спрямовувала човен навколо вулкана, намагаючись уникати гарячих струменів, що час від часу виривалися з тріщин землі. Видимість була поганою, та все ж просування йшло доволі вдало. Судно впевнено оминало небезпеки, й дівчата потроху почали розслаблятися.

Аж раптом Аскель краєм ока помітила дивний рух у темряві.

— Обережно! — закричала вона, і вхопившись за штурвал різко викрутила його вправо.

— Що ти робиш?! — вигукнула Жакі, намагаючись втримати контроль.

Але все сталося надто швидко. Човен жбурнуло вбік. Він нахилився під небезпечним кутом, і всіх пасажирок кинуло праворуч. 

Аскель, не втримавшись, випустила штурвал з рук й влетіла скронею в ілюмінатор. Діана і Мабіль на великій швидкості врізалися у скло вилицями, боляче вдарившись. Еріку вирвало з крісла силою інерції, і вона влетіла просто в руки Мабіль. Перелякана селянка рефлекторно притиснула фею до себе, намагаючись захистити. Сабіра теж не втрималася і впала принцесі на спину, ще сильніше притиснувши її до скла. Діана вперлася руками в скло, намагаючись піднятись та лиш додала тиску на човен від чого той почав небезпечно хилитися ще більше вправо.