Розділ 23. Підготовка

Прийнявши доленосне рішення, дівчата дозволили собі, справжню розкіш, кілька днів взагалі нічого не робити.  Все що вони робили – це спали до обіду, їли досхочу й лише зрідка виходили прогулятися гаванню. 

Під час однієї такої прогулянки Діана натрапила на невелику книгарню, де відшукала книгу про Південну Корону. У ній не було жодної нової інформації про загадковий материк, лише легенди, уривки зі щоденників мореплавців та численні припущення. Проте книга містила зображення тварин та рослин місцевості, тож принцеса змогла бодай познайомити подруг зі створіннями, яких їм, можливо, доведеться зустріти. 

Єдиною, хто не дозволив собі справжнього відпочинку, була Жакі. Від світанку до пізньої ночі вона працювала над Жаном. Їй вдалося очистити механізми від іржі, вимести пісок із найдрібніших щілин і полагодити більшість елементів. Проте головна проблема залишалася невирішеною: серце Жана, його паровий двигун, було незворотно пошкоджене. Бруд, удар звукової хвилі феї, падіння у воду – усе це сильно деформувало колосники у його топці і тепер робот міг заклякнути будь-якої миті.

Тож, досхочу відпочивши після дороги, дівчата вирішили нарешті зайнятися підготовкою до майбутньої подорожі. Вони обміняли у Ліндіве золото на місцеві атли й вирушили на ринок шукати необхідні припаси та деталі для ремонту Жана. Робота теж узяли з собою. Навіть несправний, він залишався незамінним помічником і міг без нарікань переносити важкі пакунки.

Цього разу подруги вперше по-справжньому пройшлися самим Сафіросом. Як і гавань, місто було яскравим та барвистим, але на відміну від неї, напрочуд тихим. Здавалося, усе життя, гамір та рух залишалися біля причалів, а тут час сповільнював свій біг.

У затінених двориках дрімали літні люди, погойдуючись у плетених кріслах. Чоловіки неквапливо грали в карти за невеликими столиками, час від часу обмінюючись кількома словами. Діти ганяли шкіряний м’яч по кам’яній бруківці, поки їх матері готували обід. Від цієї тиші й розміреності дівчатам й самим хотілося забути про всі тривоги й просто лягти спати поруч із пухнастими котами, які відпочивали у тіні під стінами кольорових будинків. 

Та перш ніж їх остаточно зморило, подруги встигли дістатися до головної площі міста. Вона не могла змагатися з витонченими ринками Містраліса чи галасливими базарами Карамії, зате мала свою, особливу чарівність: спокійну й затишну. 

У центрі площі дзюркотів фонтан, витесаний у формі океанської хвилі. Вода спадала каскадами по вигнутих мармурових гребенях, імітуючи рух океанської хвилі. Від нього колом розходилися рівні ряди наметів. Сонце просвічувало крізь кольорові полотнища їх навісів, розсипаючи по бруківці плями синього, зеленого й золотавого світла. Й хоч, товарів у місцевих торговців було небагато, кожен з них був унікальним й найкращої якості.

Грошей у дівчат було небагато, тож покупки доводилося робити дуже виважено. Насамперед вони завітали до лавки з одягом. Подругам потрібні були теплі речі, та і їх власний одяг після подорожі тунелем треба було змінити. Тож вони придбали лляні сорочки, міцні штани, довгі вовняні пальта, шарфи, рукавиці й хутряні шапки. Потім дівчата завітали до шевця. Там кожна з них придбала собі по дві пари чобіт: легкі повсякденні чобітки та високі зимові чоботи, утеплені хутром і підбиті металевими шипами для ходіння по кризі. Тепер їхній одяг виглядав напрочуд схоже, і компанія почала нагадувати справжню дослідницьку експедицію.

Найдовше подруги затрималися серед продуктових рядів. Прилавки рясніли фруктами й овочами всіх можливих кольорів, але для довгої подорожі потрібні були запаси, що не зіпсуються. Тому дівчата придбали сушені фініки, горіхи, крупи, сушену картоплю, квашену капусту та копчене бараняче й страусине м'ясо. На додачу взяли кілька горщиків меду й плитки пресованого цукру.

У ремісників дівчата купили шкіряні фляги, казанки, миски та інший похідний посуд. Жакі ж, крім того, придбала портативну похідну плиту. 

— Новітня розробка, — урочисто заявила вона, демонструючи невелику складану жаровню. — З нею нам більше не доведеться розводити багаття для приготування їжі.

До жаровні вона одразу докупила мідний казанок і невелику сковорідку. Окрім цього, подруги запаслися мотузками, ліхтарями, спальними мішками та ліками на додачу до настоянок Сабіри.

Зрештою кількість сумок і пакунків стала настільки великою, що Жан, не міг рухатися під усім їхнім тягарем. Дівчатам довелося йому допомогти. Вони витратили всі гроші, що мали та ніхто особливо не переймався з цього приводу. Подорож до Південної Корони вимагала повної відданості й максимальної підготовки, а думати про повернення додому зараз здавалося їм занадто передчасним.

Увечері, втомлені, але задоволені, дівчата повернулися до таверни. Вони змогли придбати все їм необхідне. Все окрім колосників. На жаль, на ринку продавалися лише великі моделі для корабельних двигунів, а потрібні маленькі деталі довелося б виготовляти на замовлення. На це у дівчат не було ані грошей, ані часу.

У таверні їх радо зустріла Ліндіве й одразу ж подала вечерю. Смажені гребінці у вершковому соусі танули в роті, а ароматний рис із морською сіллю та подрібненими водоростями наповнював втомлені тіла теплом.

— Ви вже подумали, що залишите у заставу? — запитала Діана, нанизуючи гребінець на вилку.

— Думаю, я теж дам свою кров, — сказала Сабіра. — Кров Нагахетів часто використовується в магічних ритуалах.