Розділ 18. Підготовка

Дівчата дозволили собі розкіш — кілька днів нічого не робити. Вони тільки спали та їли й лише зрідка виходили прогулятися гаванню. Під час однієї такої прогулянки Діана знайшла в книгарні книгу про Південну Корону. Вона не містила жодної нової інформації про загадковий материк, лише легенди, спекуляції й уривчасті описи природи. Проте завдяки їй принцеса змогла бодай познайомити подруг із деякими видами флори й фауни, які, можливо, їм доведеться зустріти.

Єдиною, хто не дозволив собі відпочити, була Жакі. З ранку до ночі вона працювала над Жаном. Їй вдалося очистити іржаві шестерні, вимести пісок з найдрібніших тріщин і налагодити більшість елементів. Та головна проблема залишалась невирішеною: серце Жана — його паровий двигун — було пошкоджене.

Навіть захований під міцним металевим корпусом, він не витримав усіх випробувань. Пісок і камінці, удар звукової хвилі феї, падіння у воду — усе це спричинило серйозні деформації колосників у топці. Розпечене залізо, охолоджене водою, вигнулося, і тепер вугілля провалювалося вниз, полум’я гасло, а робот заклякав у найневдаліші моменти.

Йому була потрібна повна заміна топки. А значить — настав час діяти.

Тож через декілька днів відпочинку, дівчата сповнені рішучості підготуватися до подорожі та знайти нові колосники, рушили на ринок. Жана взяли з собою. Він мав нести всі важкі покупки. Навіть у поганому стані він був корисним.

Дівчата вперше по-справжньому пройшлися самим містом. Як і гавань, воно було яскравим і барвистим, але на відміну від гавані — напрочуд тихим. Місцевих майже ніде не було видно. Усе життя, гамір і рух зосереджувалися біля причалів: там торгували, там прибували й відпливали кораблі. А саме місто, особливо вдень, було майже безлюдним.

Вузькі вулички ховалися у тіні строкатих будиночків. Тут час сповільнювався: літні люди дрімали в плетених кріслах-гойдалках, чоловіки мовчки грали в карти на дерев’яних ящиках, діти ганяли шкіряний м’яч по кам’яній бруківці, поки їх матері готували обід. Від цієї тиші й розміреності дівчатам й самим хотілося лягти поруч із пухнастими котами, які солодко спали в затінених закутках.

Та перш ніж їх остаточно зморило, вони дісталися до головної площі.

Вона не могла змагатися з шумними, багатолюдними ринками Містраліса чи Карамії, зате мала свою, особливу чарівність — спокійну і затишну.

Ряди невеликих наметів стояли рівними рядами по колу площі, утворюючи вузькі, проходи. Сонце просвічувало крізь кольорові тканинні навіси, відкидаючи плями блакитного, зеленого й помаранчевого світла на бруківку.

У центрі височів фонтан. Він був витесаний у формі застиглої хвилі — вода спадала плавними каскадами, імітуючи рух океану. Кожна крапля, що бризкала в повітря, виблискувала на сонці, мов коштовний камінь. Це було місце спокою, натхнення й початку дій.

Грошей у дівчат було небагато, тож покупки доводилося робити виважено. Спершу вони завітали до лавки з одягом — їм потрібні були теплі речі, та і  їх власний одяг після подорожі тунелем треба було змінити. Продавець приніс лляні сорочки, штани, довгі вовняні плащі з хутром, в’язані шарфи, рукавиці та шапки з міцної вовни — речі, що тримають тепло навіть у найлютіші морози. Після кількох раундів торгу дівчата залишили лавку з великими вузлами нового одягу.

Наступним пунктом була взуттєва лавка, де кожна з дівчат придбала собі по дві пари чобіт: легкі повсякденні чобітки та високі чоботи з товстою хутряною підкладкою і металевими вставками на підошвах для кращого зчеплення з льодом. Тепер весь одяг дівчат був ідентичний і вони справді стали схожими на дослідницьку команду.

Далі вони попрямували до рядів із продуктами. Від розмаїття їжі очі розбігалися. Фрукти й овочі нагадували барвисту мозаїку: жовті качани кукурудзи, апельсини, насичено-зелені банани, червона гуава, соковиті манго, ананаси з колючими верхівками та грона темного винограду, що переливалися під сонячними променями. Та для подорожі потрібні були продукти, які довго не псуються. Тож вони придбали сушені фініки й горіхи, квашену капусту, крупи та сушену картоплю. Взяли також копчене бараняче й страусине м’ясо, біфштек із яловичини, кілька глиняних горщиків із медом та плиток плавленого цукру.

Поруч у майстрів дівчата придбали шкіряні фляги для води, чашки, миски, ложки та ножі. Жакі ж придбала портативну похідну плиту.

— Нове слово в технічних виробах. З нею нам буде набагато легше готувати, — гордо заявила вона, демонструючи невелику складану металеву жаровню. До неї вона придбала мідний казанок із кришкою та сковорідку.

Крім цього, дівчата купили мотузки, ліхтарі, спальні мішки та ліки — на додачу до настоянок Сабіри.

Зрештою кількість сумок і пакунків стала настільки великою, що Жан, не міг рухатися під усім цим тягарем. Дівчатам довелося йому допомогти.

Вони витратили всі гроші, що мали. Але ніхто не думав про те, як повертатиметься додому. Подорож до Південної Корони вимагала повної відданості й максимальної підготовки. Тим паче — навіщо гроші тому, хто вирушає в смертельно небезпечну мандрівку?

Увечері, втомлені, але задоволені, дівчата повернулися до таверни. Вони придбали все необхідне. Все — окрім колосників. На жаль, ті, що продавалися на ринку, були призначені для парових двигунів великих човнів, а малі — треба було виготовляти на замовлення. Ані грошей, ані часу на це в дівчат не залишилося.