Розділ 8. Прогулянка базаром.

Найкращий спосіб пізнати місто — пройтися його базаром. Тож, щойно сонце почало підійматися над землею, дівчата, підкріпившись легким сніданком із пюре з печених баклажанів, приправленим лимонним соком, оливковою олією та дрібкою часнику, вирушили досліджувати головну торгову артерію міста.

Кожна з дівчат мала свої цілі на цю прогулянку, тож вони вирішили розділитися.

Жакі, обізнана з місцевістю, повела Мабіль на мініекскурсію ринком та водночас на пошуки потрібних деталей для Жана, який завбачливо був залишений в Будинку Аль-Каміра. Вони заглибилися в гамірну частину базару — туди, де звуки били в скроні мов барабани: дзвін молотів, гортанні вигуки торговців, регіт, гавкіт, музика флейт і дзенькіт монет. Тут усе мерехтіло й пульсувало в нескінченному танці кольору й запаху. Спеції розліталися навколо хмарами, змішуючи кмин із шафраном, а корицю з меленим імбиром. Печені горіхи потріскували на сковорідках, а від кіосків із хлібом тягнувся запашний аромат. Стиглі гранати й золотисто-бурштинові фініки лежали на горі плетених кошиків, ніби дорогоцінне каміння. Яскраві сукні розвивалися на вітрі, а хустки з мереживною вишивкою переливалися у променях сонця.

Жакі без упину щось розповідала: вказувала на оздоблені міддю механізми, обговорювала хитрі кріплення чи стародавні прийоми кування. Мабіль ловила кожне її слово, іноді гублячи увагу, коли її погляд ловив чергову витончену скриньку, розписану вручну лампу або півмісяцем вигнутий кинджал.

Діана ж хотіла відвідати відомі книгарні Карамії. Тож вони з Аскель заглибилися в тихішу частину базару, де гамір і запахи спецій поступово змінювалися на спокійні аромати старого паперу, шкіри та висушених чорнил. Тут усе було сповнене спокоєм. Кам’яна бруківка дихала прохолодою, на вузьких дверях крамниць висіли непримітні вивіски, а самі будівлі ховалися в тіні вицвілих килимів натягнутих над ними.

Невеличка книжкова крамниця, що шукали дівчата, ховалася в тіні між двома великими крамницями. Двері лавки були обшарпані, а єдине вікно затягнуте тонким шаром пилу.

Усередині панував напівморок, і тільки вузький промінь сонця, що пробивався через вікно, освітлював частину полиць, що здіймалися під саму стелю, і здавалось, ще трохи — й вони зімкнуться над головою. На них старі книги з потрісканими корінцями й потемнілими сторінками, писані від руки манускрипти та новенькі видання з витонченими тисненнями вишиковувалися в дивовижному хаосі, що мав власну логіку.

У центрі лавки, за широким столом, сидів сивий чоловік із густою бородою, що спадала на груди. Його пальці обережно гортали пожовклий рукопис.

— У нас лише обмін — він підвів очі до Діани.
— Я знаю, — принцеса  дістала зі сумки кілька книг зі шкіряними палітурками. — Чула, що у вас є справжні скарби.
— Тільки для тих, хто має щось рівноцінне, — зауважив чоловік, уважно оглядаючи надані йому книги.

Він досліджував обкладинки, шви, навіть запах сторінок. Лише після довгого мовчання він кивнув, і Діана не стримала посмішки. Вона одразу рушила між стелажами, наче дитина, що вперше опинилася в чарівному саду. Її пальці ковзали по палітурках, зупиняючись на тиснених орнаментах, старовинних гербах і вицвілих заголовках, написаних мовами, що давно вийшли з ужитку. Деякі книги були загорнуті в блідо-жовтий пергамент, інші — затягнуті тонкою ниткою, приховуючи щось занадто таємне.

Очі Діани загорілися. Вона відібрала декілька книг, і незабаром завела жваву бесіду з чоловіком про їх вміст.

Аскель ж з кожною хвилиною виглядала все більш нещасною. Вона стояла в кутку, обпершись на стіну, скута нудьгою, й намагалася не заснути.

Раптом у дверях з’явилися Жакі й Мабіль, які, здається, вже встигли обійти половину базару.

— О, ви ще тут? — здивувалася Мабіль.
— Ага. І здається, що надовго. — зітхнула Аскель. — Не чекайте нас. Коли Діана знаходить книги, світ перестає для неї існувати.

Лицарка зітхнула й поглянула на принцесу. Та була так поглинена книгами, що не помічала нічого навколо.

— Гаразд, але недовго, — неохоче погодилася Аскель, дозволяючи дівчатам потягти її за собою.

Прогулюючись між рядами, вони заглибилися в хаотичний, але чарівний світ ринку. Аскель помітила пакунки у руках дівчат і поцікавилась:

— Що ви вже купили?

— Я взяла кілька деталей для Жана. Тутешні ковалі знають свою справу.- похвалилася Жакі.

— А дивись, що я купила! — радісно сказала Мабіль, витягаючи з кошика шматок яскравої пурпурової тканини. — Це подарунок для мами. А ще я взяла фініки! Вони такі смачні.

Аскель підняла брову.
— І ти вважаєш такі покупки є доцільним у нашій ситуації?

Мабіль знизала плечима.
— Ми тут уперше. Дай мені хоч трохи розважитись.

Аскель збиралася насварити подругу за необдумані дії, як раптом замовкла на півслові. Її погляд зупинився на сусідньому прилавку, заставленому зброєю.

Там лежали вигнуті ханджари інкрустовані сріблом і прикрашені філігранними орнаментами. Довгі шамшири з руків’ями, викладеними перламутром, стояли поруч із легкими списами, на вістрях яких виблискував чорний обсидіан. На дальньому краю прилавка висіли міцні луки й сагайдаки зі стрілами, пір’я яких було розфарбовано в піщані кольори.

Дівчата підійшли до прилавка. Мабіль із захопленням почала розглядати дерев'яні щити, оздоблені витонченим гравіюванням: хвилі, пустельні дюни, героїчні фігури воїнів у броні, що проступали із дерева з майстерною деталізацією.