Вступ

Одного разу у величному королівстві Орвіньєр, що простягнулося від холодних вод Північної Корони до сонячного узбережжя Фелістинського моря, жила керівниця текстильної фабрики, на ім'я Маріанна. 

Маріанна була розумною, проте жорсткою керівницею. Вона любила повторювати:
— Робота не для слабких. Якщо хочеш вижити — доведи, що ти цього вартий.

Завдяки такому підходу фабрика процвітала, а Маріанна ставала все багатшою, а разом з тим цинічнішою та жорсткішою. Вона постійно сварилася з місцевою владою, постачальниками, й навіть зі своїми працівниками. Та коли Маріанна відмовила їм у вихідних на новорічні свята терпець робітників урвався. Розлючені вони покинули роботу й пішли, залишивши жінку саму у порожній фабриці.

Ввечері, коли Маріанна працювала у своєму просторому кабінеті, у двері фабрики постукали. Жінка здивувалась, але поспішила відкрити.

За дверима вона побачила молоду жінку у білому вбранні.

— Хто ти така і що тобі потрібно? — холодно запитала Маріанна.

— Я світла фея Люмія, — відповіла незнайомка. — І я прийшла, щоб покарати тебе. В гонитві за грошима ти втратила людяність. Нехай же твоя зовнішність відображає твою душу.

Сказавши це, фея взмахнула чарівною паличкою. Білі блискітки вилетіли з її кінчика й огорнули Маріанну, засліпивши жінку яскравим світлом. Коли вона змогла знову розплющити очі, то застигла від жаху. Її шкіра вкрилася темним хутром, зуби стали гострими, а очі наповнилися темрявою. Вона перетворилася на жахливе чудовисько.

В розпачі Маріанна благала про прощення, але фея відповіла:

— Закляття спаде лише тоді, коли хтось зможе щиро тебе покохати, попри звірину подобу.

Сказавши це, вона зникла, залишивши по собі дрібку блискіток. Маріанні не залишилось нічого як звикати до нового життя.

Йшли роки. Маріанна продовжувала керувати фабрикою, але це ставало дедалі важче. Місцева влада відвернулася від неї, постачальники покинули, й навіть працівники почали залишати фабрику один за одним. Люди боялися чудовиська яким вона стала.

Та одного дня до запустілої фабрики завітав хлопець, що назвався Теодором. Він виявився принцом Орвіньєру, що оглядав стан виробництв у королівстві. Він був не лише вродливим, а й добрим і з відкритим серцем. Його не злякала звірина подоба жінки. Навпаки, після розмови з нею він пообіцяв допомогти відновити роботу фабрики.

Так і сталося. Фабрика знову запрацювала, а між Теодором і Маріанною зародилася дружба. М'якість і чесність хлопця розтопили зачерствіле серце жінки. А сам принц, за потворною зовнішністю Маріанни, побачив розум, рішучість і приховану доброту, про яку жінка сама давно забула.

Одного вечора, набравшись сміливості, він поцілував її, і прокляття враз розвіялось. Маріанна знову стала собою — але вже іншою, зміненою коханням та випробуваннями.

Їх весілля гуляло все королівство. Привітати наречених прийшла навіть та сама фея Люмія, а ті сердечно подякували їй за допомогу.

А через рік у вже короля і королеви Орвіньєру народилася донька, яку вони назвали Діаною.

І жили вони довго та щасливо…

— Це що таке?! — закричала Маріанна.

Ну, майже.

Після тривалих і болісних пологів королева нарешті тримала на руках свою доньку. Але замість ніжних рис новонародженого немовля дитина мала копита і хвіст, а її тіло вкривало густе хутро. Діана нагадувала чудовисько, яким колись була сама Маріанна.

— Що це значить?! — зі злістю й жахом вигукнула жінка. — Як це могло статися?!

Теодор, хоч і був вражений, забрав доньку у дружини й тихо сказав:
— Не хвилюйся. Ми знайдемо спосіб це виправити. А зараз тобі треба відпочити.

Та навіть після кількох днів відпочинку королева не могла заспокоїтися. Розлючена, вона ходила тронною залою туди-сюди, поки король колихав немовля.

— Фея! — закричала Маріанна, різко зупинившись. — Я знаю, що ти мене чуєш! Я вимагаю пояснень!

У ту ж мить з хмари білих блискіток з'явилася заплакана Люмія. Її крила тремтіли, а обличчя було налякане.

— Що ти наробила?! — грізно спитала жінка.

Фея опустила голову:
— Коли я зачарувала тебе я була зовсім юною. Це було моє перше велике закляття. Я не до кінця розуміла його силу. Прокляття мало зникнути після поцілунку справжнього кохання, але щось пішло не так... і воно передалося твоїй доньці.

— Ти! — голос королеви тремтів від люті. — Ти покарала невинну дитину за мої гріхи? Це непрощенно!

Фея впала на коліна, сльози застелили її очі.
— Я не знала, що так станеться! Повір, я не хотіла завдавати шкоди дитині.

Маріанна злісно подивилася на неї, потім різко вказала на доньку, яка мирно спала на руках батька:
— Тепер це твоя відповідальність. Ти станеш її хрещеною матір'ю й будеш захищати мою дочку і допомагати їй. І ти зробиш усе, щоб зняти це прокляття!

— Я обіцяю. - відповіла Люмія, піднявши заплакане лице.

Так фея оселилася в замку і кожен день наглядала за принцесою. 

Батьки прагнули виховати з дівчинки мудрого й справедливого правителя, тому найкращі вчителі з усього королівства навчали її мистецтва дипломатії, історії та мов. Діана росла розумною, рішучою і милосердною. Її життя було щасливим, попри звірину подобу. Батьки дарували їй всю свою любов і турботу і пильно стежили, щоб ніхто не ображав їхню доньку.