Частина 2.

Дідові слова не давали хлопцеві заснути всю ніч. Думки про жінку морочили голову. А що, як дідок правий? Хлопець спробував згадати, коли востаннє когось кохав — і не зміг. Не було в його житті кохання. Весь час займала робота та дім.
.
На ранок він першим опинився біля дідової лавки. Дідок вже не спав.
.
- Я чекав, шо ти прийдеш.
- Можливо, ви й праві, діду, — скривившись, визнав юнак. — Але що мені робити? Як знайти підходящу жінку, що зможе мене вилікувати?
- Вилічити тебе може тіко жінка, котра щиро тебе покохає — а ти так само щиро покохаєш її.
- Але я ніколи не кохав. Я не знаю, як це.
- То є проста річ, сину, — посміхнувся дідок. — Щоб кохати жінку, потрібно бачити її красу. А щоб жінка кохала тебе, треба знати, чого вона хоче.
.
Хлопець вилупив на діда очі й схопився за голову.
.
- Це неможливо! Як взнати, чого хоче жінка? Ніхто не зна' відповіді на це запитання! І як побачити те, чого може й не бути?
- Всі жінки красиві. За стілько років я знаю, що кажу. Я можу тобі допомогти, можу навчити бачити красу. Але чого хоче жінка маєш дізнатися сам.
- Але як?!
- Я чув про одну, — хитро зажмурився дід. — То наймудріша жінка в наших краях. Затвірниця люта, людей не любе, чоловіків — ще дужче. Але якшо хто і знає відповідь, то тіко вона.
- Як її знайти?
- Того не знаю. Знаю, що в нашому королівстві та пані проживає, десь у лісах має садибу. І дістатися до неї не кожен може. Але жінки, подейкують, знають, як її розшукати і частенько до неї бігають: по пораду мудру чи по трави чудодійні. Бо вона ще й відьмачка, до всього.
- А цур тебе, старий! Невже немає іншого виходу?
- Я про нього не відаю.
.
Знову почав збиратися натовп і знову дідуган цикнув на хлопця — мовляв, геть звідси, нема чого мені тобі сказати більше. Опустив хлопець голову і пошкандибав геть.
.
А на наступний день дідка як не стало.