Баба-Яга. Бал у місті шпилів у дзеркальному королівстві королеви-вдови

Ох і страшна вона була Баба-Яга кістяна нога. Невисока, згорблена, зморщена, з великим носом на кінчику якого стирчала чорна бридка бородавка. Кажуть, на ту бородавку краще не дивитися, бо зачарує, зробить своїм рабом, або жабою, чи мишею.

Отже двері відчинилися з голосним скрипом - пів лісу прокинулось. Сходи з лози сплелися й шипами поросли. У руці Баби Яги ліхтар, наче космодромний прожектор світить, очі заліпив гостям, яких не кликали.

- Чого стоїте? - запитала моторошна бабуся, - Заходьте.

Вовчиця хлопців підштовхнула:

- Йдіть. Он чуєте, запрошує вона вас до хати.

- Не піду, - відповів Іриск.

- Страшно? - перепитала Руда, усміхнулася, - То тобі не кораблі розбивати, гра вона моторошна.

Оліс пішов до хатинка, безстрашно. Він ще не усвідомлював на що здатна казкова магія.

- Страшно, - погодився Іріск, й пішов за Олісом.

Вовчиця хмикнула, врешті приняла усе що трапилося. Грати то грати, може цікаво буде.

- Заходь хлопче, у мене тепло, напою, нагодую смачно, сп'янієш, спати покладу, от стареча пам'ять, вже й забула що там потрібно говорити, - крехтіла стара.

Оліс не відразу зрозумів що моторошна бабуся сміється а не кашляє.

Піднявся до хатинки, двері були замалими, але якось протиснувся всередину, дивина - опинився у дуже великій кімнаті. Стіни з колод, шпарини білою глиною заліплені, підлога зі світлого дерева, чистенька, килими розцяцьковані, ногами стерті на підлозі лежить.

Камін біля стіни великий кам'яний, у каміні дрова палають, тепло від них приємне йде. Стеля висока, під стелею трави сушаться. Трохи далі стіл дерев'яний, різьблений візерунками, стільцями обставлений.

Під стіною матраци різнокольорові подушками яскравими закидані. Великі вікна з вітражами засвітилися світанком.

- Подобається моя хатинка, - запитала стара, - То заходь, не бійся. Он туди, брудний ти, наче тебе русалки болотом тягали. Там бочка є з теплою водою можеш помитися. Одяг тобі знайду. Сядемо за стіл, розповіси чому до мене прийшов.

Іріск зайшов до кімнати, торкнувся дверей стіни, ні не з дерева, теплі, м'які наче внутрішня обшивка корабля. Баба Яга на нього очима синіми глянула й пальця до зморщеного рота приклала. Іріск зрозумів, поки триває гра сприймати усе як очі бачать і не говорити зайвого. Бабуся на нього з цікавістю глянула, криво всміхнулася оголюючи один великий зуб, жовтий гострий як у вовкулаки.

Вовчиця частенько до Яги у гості ходила, то ж звикла до того що маленький будиночок на курячій нозі всередині дуже комфортний. А ще є у ньому двері різними квітами розмальовані, цікаві двері. У цьому будиночку, усі острови Яга зв'язала. Та учасникам гри у ті двері не можна. Двері модераторські.

- Сідай, - Яга показала Іріску на стілець біля столу, стілець у бік відсунувся запрошуючи. - А ти йди помийся й зігрійся, - мовила стара до Оліса й знову заскреготала сміхом.

Іріск сів як наказали. Мовчки чекав.

На столі почали з'являтися наїдки та напої. Аж у голові від спокусливих запахів затьмарилося.

- Бабусині пиріжки! - вигукнула зголодніла Вовчиця, - З м'ясом є?

- Пригощайся, - ласкаво мовила Яга, - Оті, з хвостиками закрученими.

Пляшка вгору злетіла й почала розливати по дерев'яним чаркам темний напій.

- Вишнівочка! - Руда вхопилася за чарку.

Іріск обережно взяв пиріжок, ще теплий. Понюхав.

- Цей з вишнями, - попередила бабуся.

Оліс зайшов до іншої кімнати, насправді там була не бочка, а досить велика дерев'яна ванна, парувала теплою водою. Таку розкіш Оліс з дому пам'ятав, на кораблі тільки душ був дозований. Зняв з себе шматки у які перетворився його одяг, занурився у ванну, закляк. Яка насолода тепла ванна. Часу не рахував, навіть про Власту на якусь мить забув, так добре було.

Виліз полотенце у руки впало, м'яке навіть, не ряднина якась. На скрині біля дверей лежала біла сорочка, темні штани і шкіряна куртка, проста на вигляд, на підлозі чоботи, чорні шкіряні. Вдягнувся, озирнувся, побачив дзеркало, підійшов на себе подивитися, але дзеркало виявилося монітором у якому хлопець побачив як на борту його корабля, на орбіті імлистої планети, команда готується до нової експедиції, пошукової. Отже потрібно обережним тут бути щоб капітан не знайшов.

Бал у місті шпилів у дзеркальному королівстві королеви-вдови

Власта пам'ятала які бали її батько влаштовував. Пишні щедрі, чого й збідніло його короліство. Була й на балах на інших островах. Татко частенько її у подорожі брав із собою. Улюблена донька.

Засумувала. Любила вона свого батька, але все ще сердилась на нього. Це ж треба така підла зрада.

Дзеркальне королівство розкішне. На острові стояло місто високих шпилів, з цегляними червоними будиночками і великим білим замком посередині на горбочку. Дороги міста наче промені сонця від замку у різні боки розбігалися до зовнішньої стіни на краю острова. Усередині за стіною й поля і лани і сади і парки. Гарне місто.

Цар Кощій для подорожі на бал взяв летючий корабель, моторошний, наче чорний лебідь.