Царівна і прибулець

Навігатор та штурман вже годину намагалися знайти  нові координати корабля й взагалі точку відлікуу. Та простір був не знайомий. Незнайомі зірки й чужі туманності. Начальник експедиції твердив, стираючи паперовою серветкою холодний піт з високого чола, що корабель-дослідник потрапив до чорної діри, не інакше. Бо інакше, якось, пояснити переміщення корабля з траєкторії заданого руху невідомо куди, ніхто пояснити не міг.
Та ще й рудий іншопланетянин зник. Капітан довго лаявся, та робити було нічого, тому крізь зуби наказав шукати чужинця на кораблі. На кораблі рудого не знайшли, як і другого дослідницького катера, це вже було образливо.
Щоб не впадати у відчай, капітан дав другий наказ, дослідити пилову хмару. І по можливості знайти вкрадений нахабним чужинцем космічний катер.
Перший дослідницький катер з дослідницького корабля пройшов "навпомацки" крізь хмару космічного пилу, і опинився у атмосфері, сила тяжіння притисла людей до палуби, на ногу Оліса впав ящик з інструментами який до того висів у повітрі прив'язаний мотузкою до панелі, що потребувала ремонту. Хлопець вилаявся, вхопившись за ногу, але його ніхто не почув, команда науковців прилипла до ілюмінаторів і споглядала дивний світ. Тут замість зірки, всередині пилової хмари, по певній траєкторії плавало кілька різнокольорових куль, які світилися. Датчики видавали інформацію на головний монітор. Атмосфера всередині хмари тепла, насичена киснем. А замість планети у хмарі світла, тепла і повітря, висіло безліч величезних шматків планетарної маси, на яких була рослинність, текли річки, блищали озера, знаходилися жовто-гарячі бархани пустель, а два острови були пов'язані морем. Інші два острови були пов'язані річкою. Неймовірного розміру і потужності водоспад з одного острова перетікав на інший острів. А інших два острови були з'єднані гігантським деревом зі срібним листям.
Таку дивину Оліс і уявити собі не міг.
На моніторі з'явилися дані про другий дослідницький катер, він полетів на один з островів, п'яту частину якого вкривала темна пляма схожа на пилову.
Капітан знову шаленів. Тепер потрібно ловити втікача з незнайомої планети у неймовірному непередбачуваному світі.
Прибульці-дослідники здійснили посадку на великому лузі зарослому яскраво зеленою травою з різнокольоровими цяточками квітів, на узліссі височезного темного лісу. Перший загін сміливців у космічних скафандрах вийшов на поверхню невідомого світу. Динаміки виловлювали, стрекотіння комах і шурхіт листя. Так гарно було і спокійно, що вчені забули про інструкції щодо поводження на чужій планеті. Розбрелися по галявинах, милуючись природою. Капітан заборонив знімати шоломи. А який був ліс, дерева високі могутні, наче з казкової картинки. Оліс отримав завдання облетіти територію на невеликому гелікоптері. Опинившись у повітрі, хлопець милувався незвичайною красою синього неба. Він був вдячний рудому інопланетянину за такий розкішний подарунок, за цей дивний і прекрасний світ. А чому він думав що рудий винен у дивному переміщенні корабля у просторі, і сам не знав. Певне комп'ютерні ігри і справді вплинули на його мозок.
Несподівано, назустріч гелікоптеру, вилетів місцевий летючий апарат. Сірі очі Оліса на мить зустрілися з переляканими блакитними очима дівчини. Плаский яскравий літаючий апарат, на якому вона сиділа, перекинувся у повітрі і полетів у траву. Оліс посадив гелікоптер неподалік від місця аварії, вискочив з кабіни і впав біля потерпілої на коліна - зляканий, боявся що вона розбилася й померла.
Місцева дівчина лежала у траві, обхопивши руками звичайний килим, такі він бачив на картинах старих майстрів своєї планети. Вдягнута дівчина у дві сорочки, нижня біла, а верхня синя з яскравим візерунком по рукавах. Гудзики на синій сорочці блищали як дорогоцінні камені у золотій оправі. Маленькі босі ніжки незнайомки здалися Олісу особливо милими та зворушливими. Дівчина плакала.
Але де ж апарат, на якому летіла ця дівчина, і звідки тут килим?
Королівна сіла спираючись руками у чарівний килим, побачила біля себе незнайомця вбраного у білий обладунок, над головою його, виблискував-переливався всіма барвами веселки, ореол. Тільки ось посміхається юнак гарненький, зовсім як дурник.
Незнайомець простягнув до неї руку, заговорив чужинською мовою. Вона його розуміла, бо у казковому світі усі один одного розуміють. Хлопець запитав хто вона і як вона себе почуває. Чи не поранена. Власта милувалась незнаййомцем. Такий симпатичний і волосся у нього наче трава у степу рівнинного острова восени. Усміхнулася, витерла вишитим рукавом сльози, вхопилася за його руку, він допоміг їй встати.
- Я Власта, - назвалася, і її голос йому нагадав передзвін дзвіночків.
- Я Оліс, - відповів він чужою мовою.
- Ліс? - перепитала вона, - гарне ім'я.
Оліс і Власта гуляли лісом забули про все на світі. Комп'ютерник слухав дівчину, її розповіді нагадували казку. Король, королівство, килими-літаки, чоботи що мчать над землею, казковий ліс, летючі кораблі під вітрилами на яких літають по небу від острова до острова, по океану небесному. Дівчина і сама була наче з казки. Маленька витончена, гнучка з довгою золотою косою і синіми очима. Казкова королівна.
Він розповів їй, що прилетів на великому кораблі. Вона дивувалася, адже її світ називався островом. Він уперто називав острова планетарними утвореннями. Вона сміялася і виправляла - «заморські землі». Він стверджував, що між цими утвореннями дивна порожнеча наповнена світлом і теплом. Вона називала це океан. Як же ж добре їм було разом.
Власта взяла Оліса за руку, вони зустрілися поглядами. На тихому лузі наповненому запахами квітів, при м'якому світлі кількох дивних світил. Хлопець і дівчина дивилися один на одного. І між ними було лише тонке скло його скафандру. Юнак з науково-дослідницького космічного корабля і дівчина - казкова королівна. Диво з Казки, тієї яку знавці назвали "Грою".
Але як завжди буває у казці, повітря потемніло. Налетів вітер. Оліса штовхнуло у траву і накрило темною хмарою. Вихор чорний огорнув прекрасну Власту і вона зникла. Коли морок розвіявся, на галявині літали метелики, несміливо спіла пташка. Виблискувало Біле світло. Оліс отямився над ним стояв сердитий капітан:
- Де ти зник?! Ти розбив геліко? Дурний хлопчисько!
- Тут дівчина була, - розгублено відповів комп'ютерник, - вона зникла.
- Навіть тут тобі дівчата ввижаються! Де гелікоптер?! - кричав капітан дослідницького корабля.
- Там, - тицяв Оліс пальцем туди, де імовірно стояв гелікоптер. Усвідомлюючи, що заблукав.
Капітан не покладався на абстрактне там, увімкнув пошуковик на особистому комп'ютері, який кріпився до рукава скафандра.
Гвинтокрил знайшли. Поруч з ним лежав зім'ятий килим з червоно-синім симетричним візерунком.
Капітан підняв килим, подивився на нього з усіх боків, і здивовано запитав:
- Це що за ганчірка?
- Та мені здавалося, вона на ній летіла, - почухав шолома Оліс.
- Тобі голову напекло? - насміхався капітан.
Підбіг керівник експедиції, а за ним дівчина біолог, з оберемком квітів.
Оліс і їм розповів про дівчину, яка пропала. Керівник експедиції й собі оповів що на іншому лузі бачив дивну рогату тварину з дзвіночком на шиї і з шнурком прив'язаним до кільця. А ще здавалося, там був хлопчик, схожий на гуманоїда. Розгледіти не вдалося тубілець злякався і втік. Шукали, не знайшли.
Пілот на другому геліко, повідомив, що пошуковик другого катеру не працює, мабуть утікач відімкнув апаратуру. Капітан уже мріяв про заспокійливі ліки. Кулі світла йшли за горизонт. Над лугом потемніло. Розвідники вирішили продовжити дослідження дивного світу на іншому зім'ятому, немов аркуш паперу шматку матерії, де почався день.
Оліс раптом відмовився повертатися на корабель, він вирішив шукати дівчину, яка пропала. Біолог сказала, що залишиться з ним. Капітан остаточно сказився, заборонив залишатися.
Та коли дослідники пішли до катера, Оліс непомітно відстав. На катері було п'ятнадцять науковців, усі дорослі люди, то ж капітан не перерахував своїх підлеглих. Хлопця забули. Потім повернулися, шукали, навіть з ліхтарем, лякали корів, овець і пастухів, але комп'ютерника не знайшли. Керівник експедиції забрав килим. Дослідити на основі предмета, побут тубільців.