Іриск і старий космічний маяк

Юнак у старому пошарпаному скафандрі сидів у цілковитій темряв іна  холодному астероїді біля зруйнованого космічного маяка. За тонким склом шолома простягався безмежний простір де живуть тільки космічні скати, космічні слимаки, космічні кити і злі дракони, усі ті хто не потребує кисню для дихання і літає вільно від зірки до зірки на неймовірній швидкості. Хлопець у скафандрі заздрив драконам.
А ще кажуть що дракони перевертні і можуть знаходитись серед людей. Тільки кому цікаво жити серед людей?
Хлопця звали Іриск, був він високий, стрункий, худорлявий з гарним обличчям і кирпатим носом, з довгим рудим волоссям, заплетеним у косу, і він вірив у драконів. Навіть навчався магії.
І куди привела його та віра у дива? На руїни космічного маяка. То все космічні пірати винні! А він їх так поважав, до цього дня.
Знайомство Іриска з космічними піратами почалося за звичним піратським сценарієм. Сталося це на старій добрій планеті Іссана. Ісанна то велетенська сіро-жовта трохи порепана куля. Знаходиться вона на кордоні галактичного формування яке називають Гніздом. За кордоном Гнізда не вивчений неосяжний простір який називають Новим Світом, у Новому Світі дуже мало населених планет, зате багато дивовижних див.
Для знайомства з космічними піратами Іриск, як годиться, коли хочеш познайомитися з тим небезпечним товариством, обійшов космодром з іншого боку від злітного поля. Там куди він прийшов, був заборонений, таємний ринок, про який всі знали. Та представники влади туди не ходили. Ринок приваблював гамором, запахом, небезпеками і спокусами. Іриск знайшов на краю Забороненого ринку, корчму яка називається «Старе корито». Над входом до «Старого корита» висить вивіска, де вмілою рукою правдивий художник, певне напідпитку, намалював корабель у вигляді тарілки з блискучими вогниками. На таких кораблях літали тоді, коли ще не подолали швидкість світла. Але і тоді були пірати. Пірати славні та могутні. Про таких тепер казки розповідають. Що мовляв, були вони безсмертними і були вони магами, і могутності їх не було меж, тому що були вони, тільки це таємниця, тому говоримо пошепки - драконами. «Ех, нема тепер таких піратів», - казали старі космічні вовки, у яких обличчя і душі пошрамовані.
Зайшов Іриск до того шинку, де, як обіцяли, відсоток відчуття небезпеки піднявся до передчуття швидкої смерті. Хоча Іриска складно налякати.
Як і очікувалося у шинку біля старого космодрому, людина, що бажає небезпечних пригод, завжди знайде пірата. Пірату рудий юнак розповів сумну історію про геніального невизнаного механіка-сироту, якого вигнали з корабля без грошей, бо полюбив він надзвичайну жінку, котра виявилася дружиною капітана.
Іриски і справді був геніальним механіком. Любив він цю роботу. Любив і знав таємниці та секрети космічних двигунів. Міг по запаху визначити якість палива. Але невгамовний характер шукача пригод не давав рудому механіку надовго залишатися на якомусь кораблі. Добре заробляв на тому ж старому космодромі Іссани. Та й в будь-якої корпорації з перевезення пасажирів, або вантажу його взяли б на борт. Навіть з репутацією гультяя.
Пірат посміявся над хлопцем, і як заведено у шинку під назвою «Старе корито», вилаявся та порадив йти додому, чи під три чорти. Іриск, як вимагав звичай, відповів, - «Я пригощаю!». І напився до безпам'ятства. Як очікувалося, прокинувся хлопець на піратському кораблі.
А на руїнах старого маяка шукач пригод опинився через свої дурні фантазії. Понавигадував ризикованих подвигів, і спробував залучити до тих пригод всю команду. Ледве бунт на кораблі не вчинив. Не враховував руденький, що потрапив до контрабандистів, а звичайні контрабандисти не захоплюють кораблі зі скарбами. І не змагаються за владу з самим королем піратів, страшним імператором Нового світу Ретолатосом. Тому і вирішили космічні контрабандисти просто викинути небезпечного фантазера за борт, поки той не накоїв лиха.
Сидить тепер Іриск на величезному холодному камені, посеред нескінченного космосу і з життям прощається. Навіть сумніви пришли, а чи потрібні були ті подвиги. Мабуть ні. Але пірати космічні таки гівнюки! Чому не довезли до найближчого порту?
От чому це з ним завжди відбувається?
І що тепер робити?
Кисень закінчується. У скафандрі запас енергії, що підтримує силове поле і тепло, не безкінечний, але він скоріше задихнеться ніж замерзне. Вже відчував брак повітря.Та сидіти склавши руки хлопець не звик. Вирішив, поки не закінчиться кисень у скафандрі досліджувати місце де опинився. Зайшов до руїни маяка озирнувся. Ліхтарик на скафандрі був слабенький, але хлопець побачив старі радіопередавачі. Радіосигналами вже тисячоліття ніхто у розвиненому світі не користується, з тих пір як вигадали уловлювачі та підсилювачі телепатичних хвиль. Але коли руки зайняті працею, у голову лізе менше фатальних думок і з'являється надія.
Іриск полагодив радіомаяк, увімкнув його і втрачаючи свідомість, слухав як той тинькає, подаючи у космос сигнал, який ніхто не почує, бо радіохвилі вже ніхто не слухає крім досліджувачів старовини.