НАЙСИЛЬНІША СИЛА

 Зранку наступного дня він зібрав все необхідне, щоб втілити в життя план, який детально продумав вночі й поїхав до маєтку чоловіка панни-відьми. Зустріли його не дуже привітно, але все ж плітки про його майстерність досягли й цього кутка – тому попри неприязне ставлення, яке сам Максим списав на особу свого рекомендувача, все ж віднеслися доволі терпимо. Прийому самого пана чекав дуже довго – з цього він зробив висновок, що розмова може не мати сенсу взагалі, якщо господар просто хоче принизити його, показати зневагу. Але хлопець помилився. Заминка, хоч і надто довга, була цілком виправданою – чоловік, якого він побачив, коли його нарешті впустили, викликав лише жалість і співчуття своїм виглядом. Його давно ніхто не навідував, окрім молодої дружини, яка виконувала цей свій обов’язок раз на місяць, всім виглядом показуючи, наскільки їй це неприємно. Тому чоловік, не старий ще, доволі приємної зовнішності давно втратив інтерес до того, який має вигляд. Обличчя мав сіро-зеленого кольору, в очах – суха байдужість. Тут не тільки лікар потрібний. Але ж в Максима була ще й своя мета – має швидко переконати цю людину, що він йому не ворог, ще й зхилити на свій бік всупереч всьому.

- Радий вас вітати.

У відповідь лиш слабкий рух головою, на обличчі та сама байдужість.

- Я – лікар, у мене вже все містечко з околицями побувало, крім вас. Маю професійний інтерес. Чи можу вас спитати, на що скаржитеся й у кого лікувалися?

- Яке це має значення? Про ваш приїзд мені повідомила моя дружина. Нещасна дуже хвилюється за мене, а я не можу навіть віддячити їй за всю її ласку й турботу. Тому ви тут, але навряд чимось допоможете. Колись, коли ще мав сили та надію, до нас приїжджали лікарі, але всі сказали, що мені нічим не зарадити. Я вже давно змирився, що можу померти будь-якої миті. Навіть бажаю цього.

- Як лікар, дозвольте я не погоджуся з вами і все ж огляну, аби скласти власну думку. 

- Я не бачу в цьому сенсу, але якщо ви так наполягаєте, якщо це дасть якусь розраду моїй дружиноньці – згоден, лиш давайте швидше.

  Максим швидко оглянув чоловіка, детально розпитав, чи хворів чимось до одруження, де жив, де бував, з нею чи без, як проводив дні до одруження й після. Йому причина різкого занедужання пана була зрозумілою ще до приїзду і знайомства з ним. А от вміло поставлені запитання та висновки, якими ділився після отриманих відповідей, навіть у пана зародили думку, що до одруження він же був абсолютно здоровий і ні на що не скаржився. Він засмутився, що ця новина може бути неприємною його коханій дружині. Максим вирішив, що це слушна мить йти у наступ: 

- Ваша дружина, мабуть, теж переживає й сумує, що ви не можете бути разом, - збрехав, не моргнувши.

- Так, вона так мене любить, що не може бачити моїх страждань – довелося купити їй окремий маєток.

 Максим на це лиш крякнув - доведеться брехати й далі. І дуже достовірно, щоб викликати довіру, зрештою - виключно задля добра:

- Ви можете мені не повірити, але подібний випадок я вже зустрічав. Перед тим як запитати вас про найголовніше, скажу, що вилікувати вас дійсно неможливо, бо лікувати нІчого – з вас просто потроху виходять життєві сили, але причину цього потрібно шукати не в вас.

- Ну от бачите – дарма тільки їхали.

- Ні, не дарма. Зовсім не дарма. Я ж кажу вам – вже стикався з подібним і знайшов тоді причину, але спираючись зовсім не на цілительські знання. У вас є можливість повністю одужати і жити довгим щасливим життям із своєю дружиною - за це ручаюся.

- А що для цього треба зробити? Ви знаєте що? Я згоден на будь-яку платню. 

- Так, я б хотів обговорити це ще до її приїзду – потім буде важче. А їй можемо зробити приємний сюрприз.

- Так-так я уважно вас слухаю, як же знайти ту причину?

- У тому випадку, що його згадав, так само чоловік лежав мало не при смерті, ніхто не знав від чого він занедужав і зліг. Молода, красива, турботлива дружина не відходила від його ліжка. А причина була в ній, вірніше на ній. Ще як була нареченою, дуже далека родичка подарувала їй небаченої краси сережки, ніби як фамільну цінність, яку тій нікому було передати. Та виявилося, що родичка була відьмою й не хотіла бачити молоду й гарненьку дівчину щасливою. Ті сережки вона якось закляла і від них пішло нещастя. Як тільки позбулися сережок – чоловік почав одужувати. Тож, хочу у вас запитати чи немає у вашої дружини якоїсь прикраси, до прикладу, яку вона ніколи не випускає з рук чи не знімає?

- Так, є. Я ще казав їй, що той медальйон такий огидний і здоровенний – краще я їй подарую діамантове кольє на шийку – вона замалим мене не вбила, коли його торкнувся. Більше я його не чіпав. Ви думаєте, що то відьомське намисто?

 Господи, це вона. Це той кулон. Шлях – вірний, залишилось обрати вірну тактику, щоб не нашкодити справі:

- Якщо все було, як ви розповіли, то не маю в цьому жодного сумніву. Та дівчина з сережками теж добровільно розставатися не хотіла. Маємо так відібрати в неї ту прикрасу, щоб для неї це була повна несподіванка.

- Але як це зробити? Я наполягаю, щоб для неї це було безпечно.

- Само собою. Ми можемо зробити так, як з тією, що про неї розповідав. Тільки все робити треба дуже швидко, щоб не запідозрила нічого, бо тоді її не здолає навіть трійко богатирів. Вже не знаю, що за сила в цих чаклунських штуках, але борються за них, як за життя.