Вона швидко накинула теплий шарф, сховала зірку у кишеню і вийшла з квартири, тримаючи в руках яскраву червоно-чорну картату коробку з подарунком. Артем швидко допоміг їй одягти тепле пальто, а його власне картате вбрання ідеально гармоніювало з її різдвяною сукнею, створюючи образ двох казкових вісників. Подарунок для Ліни – та сама червоно-чорна картата коробка, в якій лежала брошка, – був матеріальним символом їхньої дружби, який Аня тепер несла як прапор.
Кришталева зірка лежала глибоко в кишені пальто, і навіть крізь товсту тканину Аня відчувала її постійне, рівномірне тепло. Це було наче маленький маяк, що направляв їх. Артем, зачинивши двері, простягнув їй руку. "За мною. Значить, сьогодні ми – екіпаж Санти, що доставляє найважливіший подарунок: надію," — сказав він, посміхаючись. У його очах не було жодного скепсису, лише віра у магію, яка щойно увірвалася в їхнє життя.
Виходячи з теплого під’їзду на морозне повітря, вони занурилися у новорічну ніч, яка здавалася густішою, тихішою і більш загадковою, ніж будь-коли раніше. Сніг припинився, але повітря було наповнене кришталевою чистотою, що обіцяла чари.