Казка про Світло і Різдвяну Зірку
Розділ 11: Запрошення
Шепіт перетворився на слова: "Знайди друга. Поділися світлом." Ці слова прозвучали в її свідомості не як наказ, а як чітке, кришталеве усвідомлення. Усе навколо — мерехтіння ялинки, запах хвої, навіть тепло Артема поруч — набуло нового, глибинного сенсу. Зірка не була скарбом для неї; вона була інструментом для добра.
Аня миттєво зрозуміла, про кого йдеться. У цю святкову ніч, коли всі мали радіти, одна дорога їй людина — Ліна — свідомо зачинилася у своєму смутку, відмовившись від будь-якого святкування. Її серце, як вважала Аня, було тим самим "темним серцем", яке потребувало різдвяного променя.
Вона поглянула на Артема. "Я мушу піти," — сказала вона, і її голос звучав рішуче, хоча й дещо схвильовано. "Це Ліна. Їй потрібне світло. Не знаю як, але я відчуваю, що ця зірка може допомогти їй."
Артем стиснув її руку, підтримуючи. "Тоді ми йдемо. Я не залишу тебе одну на цій чарівній місії." Його готовність супроводжувати її, не ставлячи зайвих запитань, була найсильнішим доказом його любові. Зірка в її долоні засвітилася ще яскравіше, ніби схвалюючи їхнє спільне рішення.
Рекомендації книг, Промокоди і Знижки
Підпишись на канал Букнет в Телеграмі і слідкуй за повідомленнями
