Всередині лежала не прикраса, а маленька, сяюча кришталева зірка, наповнена мерехтливим пилом. Зірка була виготовлена з ідеально прозорого, холодного на вигляд кришталю, але, всупереч своїй матеріальності, випромінювала тепле, живе світло. Вона була невеликою, щоб поміститися на долоні, і мала п'ять гострих, симетричних променів.
Але найзахопливішим був її вміст: зірка була наповнена золотисто-сріблястим пилом, який не просто мерехтів, а повільно, ритмічно плавав усередині, як мікроскопічний вихор. Цей пил, здавалося, був зібраний із найяскравіших зірок нічного неба та найтонших сніжинок.
Аня обережно взяла зірку в руки. Вона була неймовірно легкою, неначе виготовлена не з кришталю, а зі світла. Щойно її пальці торкнулися зірки, світло в кімнаті, здавалося, стало яскравішим, а атмосфера — густішою і чарівнішою. Артем притулився до неї, і вони разом дивилися на цей артефакт. У ньому була сила — тиха, стародавня і добра. Цей подарунок не просто прикрашав їхню ніч, він обіцяв змінити її.