Казка про Світло і Різдвяну Зірку
Розділ 3: Золотисті Кулі
Остання золотиста куля знайшла своє місце на гілці. Аня відступила, милуючись мерехтінням вогників. Це був Артем. Його прихід був як завжди пунктуальним. На порозі стояв він — високий, у теплому картатому шарфі та з червоною шапкою Санти на голові, а в руках тримав дві великі чашки гарячого шоколаду.
Вони обнялися — міцно, тепло, у вирі різдвяних вогників. Артем передав їй чашку і кивнув на ялинку. "Вона чудова. Як і ти," — сказав він, і вони разом підійшли до сяючого дерева. Вогники відбивалися в очах закоханих, а їхні теплі шарфи та шапки створювали атмосферу ідеального, тихого щастя. Це був момент, коли їхні світи злилися в єдине різдвяне диво.
Вони стояли поруч, п’ючи гарячий, солодкий шоколад, і відчували, як напруга передсвяткової метушні остаточно зникає. Артем легко обійняв Аню за плечі, і вона притулилася до нього, насолоджуючись його теплом та запахом морозної свіжості та чоловічого одеколону. Їхня тиха розмова обірвалася, коли погляд Артема впав униз, на простір біля підніжжя ялинки, де вже лежала купа подарунків, загорнутих у блискучий папір.
"Поглянь," — прошепотів він, його голос змінився на здивований. — "Ця коробка, вона... вона ніби дихає."
Рекомендації книг, Промокоди і Знижки
Підпишись на канал Букнет в Телеграмі і слідкуй за повідомленнями
