23 (2)

Для Бернта дуже довго все було просто і зрозуміло.

Ось є старша сестра — розумна, вродлива, сильна. Справжня цінність сім'ї. Суцільне зосередження переваг. З єдиним недоліком — вона вперто не розуміла, що головний спадкоємець таки її брат, а не вона, і не хотіла демонструвати належну повагу. Ще й сперечалася. Але право сперечатися вона своєю силою та вміннями заслужила. І з батьком вона сперечатися особливо не намагалася, так, зрідка не стримувалася. Характер. Так що Бернт був упевнений, що коли стане головою Дому, безглузді й часто неповажні суперечки з ним також затихнуть. Вона ж розумна.

Є ще молодша сестра. Вона красивіша за старшу, але це всі її невеликі переваги, практично перекреслені силою-силенною недоліків. Вона абсолютно дурна і слабка. При цьому вперта, і не бажає розуміти, де її місце. Зате хоче, щоб усі робили вигляд, що вона така ж сильна, як і старша сестра, і виявляли повагу. А чого раптом? І Бернт щиро намагався їй допомогти. Заштовхати туди, де вона має бути. Бо їй же гірше буде, якщо цим займеться чоловік. А молодша сестра виявилася безмежно дурною, і цього не розуміла, не кажучи вже про подяку. Втім, вона виявилася настільки дурна, що навіть не зрозуміла, що хороший чоловік — найкраще, що з нею може статися, і продовжила поводитися нерозумно, а іноді й зовсім безглуздо.

Закінчилося все саме так, як ця дурепа заслуговувала — батько вирішив відродити стародавній ритуал, щоб вона нарешті перестала всіх ганьбити. І Бернтові було її не шкода. Пропала б, туди їй і дорога.

Але вона взяла і не зникла, і все раптом стало складно та незрозуміло.

Ні, старша сестра, як і раніше, була розумна, красива і сповнена всіляких достоїнств. А молодша раптом десь узяла силу, яка дозволяла їй говорити і робити все те, що вона до набуття сили говорила та робила. Ще вона знайшла собі чоловіка. Чоловіка, який взагалі не вписувався у картину світу Бернта. Таких людей у його ​​світі бути не могло. Цей чоловік мало того, що не побоявся прийти в Дім Стрижів, так ще й прийшов як сила, довівши діями, що вартий цього статусу. При цьому його дії силою не були, вони були скоріше вмінням. А цим могли похвалитися хіба що батько та кілька десятків старших, визнаних та найвищих. І ніхто з них не був молодшим за Бернта, та й не міг бути. Такі вміння відточуються століттями. Повинні відточуватись віками. А дивному чоловікові молодшої сестри на це було начхати — він був молодший за Бернта більше, ніж на десять років.

І ця неправильність зводила Бернта з розуму. Виходило, що якби він був таким же неправильним, як цей нахабний молодик, то й у нього могли б бути такі самі вміння. Але бути неправильним Бернт не міг, він спадкоємець, кому, як не йому бути правильним?

І, можливо, нещасному спадкоємцю просто треба було подумати, щось зрозуміти, знайти нову рівновагу, або списати все на дивацтва іншого світу і змиритися, але батько йому цього часу не дав. Взяв і навіщось відправив у той світ, разом із молодшою ​​сестрою та її чоловіком, що розхитує рівновагу.

Сперечатися Бернт не наважився. Він нічого не наважився сказати, щоб не бути запідозреним у слабкості. У тому світі навіть така непристосована істота, як Томія, змогла вижити і щось цінне для себе знайти. А він чоловік. І спадкоємець Великого Дому. Йому відступати взагалі не можна було.

І так Бернт знав, що легко не буде. Просто виявилося, що він гадки не мав, у чому саме. Тому що в цьому світі було багато такого, чого не могло бути в Домі Стрижів.

І Бернт розумів, що, мабуть, йому слід було причаїтися і придивитися. Та він би так і зробив, якби опинився в цьому світі на самоті. Але довкола були люди, які колись будуть його людьми. А перед своїми людьми втрачати обличчя не можна. Ніяк не можна, потім його не повернеш. І демонструвати слабкість не можна. А побоювання і бажання причаїтися — це саме слабкість. Якось свою силу треба було продовжувати доводити.

Але, може все обійшлося б. Якби одного разу його не образили. Причому, образили непробачно, у рідному світі за таке він би взагалі вбив — його фактично обізвали незаконнонародженою, та ще й недоношеною та викинутою за непотрібністю дитиною.

І Бернт розумів, що ці люди не знають, кого саме ображають, у пташиних гербах вони розбиратися не можуть. Саме тому він їх не вбив на місці, просто зламав руки-ноги і пішов. Начебто навіть велично. Ну, як дозволяла випита настоянка на травах.

А за спиною завивала жінка, і хтось навіщось вимагав покликати варту та дізнавачів. На що, втім, Бернтові було начхати.

***

— Ви розумієте, що він неправий? — похмуро питав Емуш Равіра, дізнавач і вкрай роздратований тип.

— Розумію, — втомлено відповів Девіно Калабі, той нещасний, якого голова Дому Стрижів призначив головою експедиції в інший світ. — І навіть розумію, чому він це зробив, вдома б ніхто не наважився таке йому сказати.

— Він не вдома! — з натиском сказав дізнавач.

— Я знаю. І він знає…

— Але не вважає за потрібне з цим рахуватися! — здогадався Емуш. — Він у вас тупий чи…

— Він у нас спадкоємець, — сказав Девіно.

— Співчуваю!

— І батько вирішив нарешті показати йому, наскільки насправді великий світ. А то звик до загальної та незаслуженої поваги, що на своїх землях, що у Загальному місті. А відсилати його хоч би на умовно-нейтральні території не ризикували. Він єдиний син нашого голови. Поки інший не з'явиться, ризикувати цим…

— І ви вирішили, що тут ця дитина-переросток знайде пригоди на п'яту точку і щось зрозуміє про світ? Так не хочу вас засмучувати, але тут його прибити можуть з тим самим успіхом!

— Це вже не так важливо. У Дому з'явився вибір, одна з дочок зуміла зробити правильний вибір і якщо вона успадкує владу, їй буде на кого спертися, — урочисто сказав Девіно.

Дізнавач після цих слів про щось задумався. Почухав потилицю. Втомлено глянув у вікно. Хмикнув.

— Знаєте, — сказав він проникливо, перевівши погляд назад на нещасного главу експедиції. — Мені начхати на ваші традиції, вашу гордість і ваші Дома, разом із їхніми доньками, яким треба на когось спиратися. Мені важливе інше. Вас визнали дорослими, здатними контролювати себе магами. Але якщо хтось вирішив, що може поводитися в місті як студент, нездатний просто і невигадливо дати по морді за образу, і вважає за краще нести руйнування і ставати приводом для чергових жахів про магів, то він, на жаль, ні в якому місці не дорослий і не здатний до контролю. Отже, силу вашої дитини-переростка доведеться обмежити у місті. Як і належить студентам.