розділ 20

Велика купа сюрпризів

Лост мав рацію. У всьому.

Людей, що з'явилися з невідомого світу, повісили на школу, причому, з великим задоволенням. А куди їх подіти? Де ще є купа талановитих, а головне, талановитих у різних галузях магів? Та й Томія, яку ці особи прибули берегти та охороняти, навчалася у школі. І її чоловік там аспірантом вважався. І…

Всі ж знають, що саме магістрам, які викладають у школі, зайнятися більше нема чим. От нехай вони й розважаються. А королівська скарбниця трішки грошей на це дасть. Нехай налагоджують стосунки. Це дешевше, ніж утримувати черговий гарнізон, поруч із черговим природним порталом, з якого лізуть співвітчизники скривджених гостей.

Магістри навіть не підозрювали, що їм нема чим зайнятися. І тому, що їм заняття нарешті знайшли, не зраділи. І їм захотілося комусь помститися. Мститися королю, його міністрам і навіть раді магів вони не могли. Мстити Лосту вважали нерозумним, бо добре його знали, надто довго він ошивався поруч зі школою, засідав у бібліотеці, допомагав лікарям та займався іншою корисною діяльністю. Мстити Томії, яка, судячи з її вигляду, сама не рада нашестю, було б безглуздо і не за адресою. Те саме стосувалося і її чоловіка. От і залишалися для помсти гості з іншого світу. І треба було підібрати таку помсту, щоби вони не зрозуміли, що відбувається. А це викладачі вміли, на шляхетних студентах натренувалися.

В тому, що брат Томії, через свою зарозумілість, відразу ж почне наживати ворогів і вляпуватися в історії, Лост теж не помилився. Бернтові набили морду першого ж дня, і він приперся до глави експедиції вимагати відібраний батьком меч. Був упевнений, що він зараз у нього.

Меча він не отримав. Томія свої позичити і не подумала, ще й накричала, принагідно пояснивши, що брат не вдома, що тут дуелі до смерті не схвалюються, що не можна відразу ж починати війну з усіма навколо, навіть не спробувавши розібратися. І добила Бернта тим, що він ідіот, тому що напевно першим образив і навіть не зрозумів, чим саме. Просто тому, що не вміє це розуміти. Не знає, що може образити. І що спочатку йому слід навчитися чітко вимовляти місцеві слова. Тому що знання мови, дароване магією, не гарантує, що говірка відразу ж буде ідеальною. Швидше вона буде незрозумілою настільки, що бажаючи з кимось привітатись, випадково звинуватиш його у тілесних втіхах зі свинями.

Загалом, відмовити бовдура від дуелі вдалося. Але на досягнутому першого ж дня він вирішив не зупинятися. Мабуть, любив пригоди. Чим дуже вирізнявся. Решта намагалися не привертати до себе зайвої уваги. І так студенти бігали подивитися на гостей з іншого світу, як на дивовижних звірів. А малеча з молодшої школи не соромилася пальцями показувати і ставити дурні, а то й образливі питання, які бідолахам доводилося терпіти. Ну, не станеш ж воювати з дітьми. Такого точно ніхто не схвалить і не пробачить. Навіть чапля стримувалася. Хоча їй приділяли особливу увагу, напевно, через зайво красивого обличчя. І Лост чекав на той світлий момент, коли хтось набереться хоробрості запросити її на побачення. Був упевнений, що це буде студент, бабій і саме такий симпатяга, яких вона терпіти не може, навіть здалеку обливаючи їх зневагою.

Але час минав. Магістри змирилися зі своєю долею, а дехто серед іномирців примудрився знайти гідних людей, яких можна було назвати колегами.

Бернт потихеньку звик, що ніхто тут не в курсі, наскільки він великий і як треба демонструвати йому повагу. Хоча репутація на той момент у нього вже була така собі. Ну, як у кумедного місцями дурника. Навіть студенти, які встигли з'їздити на практику та повернутися, і не мали часу, щоб його десь зустріти та особисто поспілкуватися, чудово це знали.

А потім виявилось, що шукали колег серед гостей магістри не просто так. Вони таким хитромудрим чином намагалися зрозуміти, що з цими гостями далі робити. І тут Лост знову мав рацію, ну, майже. Тому що більшості «геніальних» плетівників була рекомендована література для підвищення кваліфікаці. Сподівались, що вони самі зрозуміють, що їм чогось не вистачає, зацікавляться і шукатимуть. А що робити з ще більш «геніальною» меншістю, на жаль, з ходу зрозуміти не змогли і вирішили дати їм спокій до того часу, як вони самі в собі розберуться. Та й Бернт опинився в одній із груп, що раптово отримали дар, тільки зусиллями Томії. Мабуть, вона його таки любила. Хоча він не оцінив і спробував довести сестрі, що не потребує місцевого підозрілого навчання. І не вчився, просто був присутнім. Ну хоч під наглядом був.

А ось чапля, що дивно, виявилася набагато розумнішою навіть більшості плетівників і саморозвитком зайнялася мало не з першого дня. Благо, у неї тут уже були знайомі: добрий хлопець Ваня і Корем, котрий почувався винним. І якщо у Вані виявилася красуня-наречена, яка не дала чаплі забратися йому на шию і звісити ніжки, то бідолашному Корему вона сіла практично на голову. Незважаючи на те, що Корем чудово розумів, що його використовують, що почуття провини досить спритно підігрівають і що жодною романтикою ця допомога не закінчиться. Чапля була дівчиною цілеспрямованою і не любила відволікатися на різні дурниці. А ціль мала колишню — стати кращою і зайняти найвище становище в ієрархії Дому.

І, мабуть, Лост би зібрався з силами і всупереч своїм переконанням все-таки втрутився в ситуацію, підшукавши нахабній чаплі інших вчителів, а то й запропонувавши себе. Корема було шкода, йому й студентів вистачало. Але богиня-доля кікх-хей згадала про одного перевертня, який продовжував мужньо боротися з побутівкою. І ні, кидати каміння йому під ноги вона не стала, мабуть, боялася, що він встигне від них відскочити, а потім і зовсім обійде цю гидоту. Богиня вирішила діяти здалеку і підкинула камінці під ноги іншому перевертню, який мешкав зараз в іншому світі.

Цей тип на камені настав, трохи на них постояв, вбираючи божественне одкровення, а потім вильнув хвостом, посміхнувся на всі ікла і кинувся писати листи та накази. Тому що його нарешті осяяло, як можна позбутися хоча б частини юних і не дуже дівчат, що претендували на його тушку, разом з усією різноманітністю їх іпостасей.