розділ 18

Іще більше неприємних сюрпризів

Як відомо, студенти здатні не впізнати, пропустити та забути будь-що. Вони запросто не беруть до уваги, що склад «основної лікарської скрині» ще півроку тому дещо змінився. Що в бібліотеці планується генеральне прибирання і потрібну літературу необхідно взяти до такого числа. Що у магістра Діньяра виходить заміж чергова дочка і здати всі хвости йому необхідно до цієї знаменної події. Натомість різні безглузді новини серед них поширюються зі швидкістю пожежі. І про те, що вчитель Корем і перевертень Лост рано-вранці тягали по доріжках саду килим, у який завернули труп, до обіду знали всі.

Версії про те, що за труп, звідки взявся і як таким став, були різноманітні. Починаючи з того, що хтось прийшов вибивати з вчителя Корема борги, причому, прийшов у лабораторію, і його там загризло низькорівневе неживе, і закінчуючи, що хтось образив Лоста і за нього помстилися юні перевертні, які постійно крутяться поруч. Ну, і переборщили зі своєю помстою. А потім прийшли до обожнюваного наставника з проханням допомогти приховати результат.

Загалом, із фантазією у студентів було все гаразд. Після обіду деякі трохи пошукали свіжу могилку в саду, але дійшли висновку, що закопано труп поза межами школи і домовилися пошукати його, коли буде більше часу. А то ж — останні дні перед практикою, справ безліч.

Навіщо їм шукати цей міфічний труп, студенти поняття не мали. Віддавати його дізнавачам вони не збиралися. Майструвати зомбі? А навіщо? Вони ж не якісь міфічні чаклуни, що ховаються в глухих лісах і ні про що крім шкідництва не думають.

Але знайти труп хотілося. Чомусь.

Труп у цей час похмуро й мовчазно сиділа перед усміхненою тітонькою невизначеного віку. До тітоньки її, після довгих умовлянь, привів за руку Ваня. Причому Нелла так і не зрозуміла, як йому це вдалося. Можливо, йому допомогло те, що вона все ще не прийшла до тями. А може, він справді мав дар заспокоювати і вмовляти дівчат, як сказав котик.

На котика Нелла намагалася не дивитись, хоча він сидів біля вікна майже навпроти неї. Вона все ще була на нього зла. Їй усе ще хотілося йому помститися. Але тепер вона не розуміла, чому кинулася його душити. Власне, вона навіть не розуміла, чому почала з ним сперечатися. Дурість же цілковита. Вона ж не якась малолітня дурепа, щоб намагатися щось вирішити лише силою. А піддаватися емоціям і поводитися настільки неадекватно.

А тоді здавалося, що так і треба, що все правильно. Немов справді хтось зачарував. І Нелла навіть уловила момент, коли це чаклунство зникло. Вона раптом подумала: "А що я таке роблю?". Після цього зрозуміла, що якщо спіймали і зв'язали, витрачати сили на марні смикання не варто. Потрібно заспокоїтись, подумати, знайти вихід. А їй чомусь хотілося лише діяти. А думки пролітали повз. Дивний стан. Спричинений явно не алкоголем.

І навіть не котиком, хоч він і злив з усіх сил.

— Це точно не зілля, — нарешті сказала тітка, насправді лікарка, яку звали Маліта. — Можна, звичайно, кров перевірити, але я впевнена, що нічого крім зілля, що посилює, в розпиванні якого зізналася ця діва, там не знайдуть.

Маліта зілля, що посилювали і зміцнювали не схвалювала. В принципі. Ні, вона визнала, що іноді без них не обійтись. Але лише інколи. Нечасто. У крайньому випадку.

Втім, коли ця добродушна на вигляд тітонька жорстко пояснила Неллі, який взаємозв'язок між частотою споживання подібного зілля, зношуванням організму і звиканням цього організму до постійного підсилення, дівчина була змушена визнати, що підливати таке собі щоранку в чай ​​— справді не найкраща ідея. І що після проходження всіх випробувань доведеться від нього відмовитись. Інакше в потрібний момент підсилюючий напій не подіє, як належить.

А заразом Нелла зрозуміла, чому деякі підвищують і підвищують дозу, поки не падають замертво. Зовсім не через дурість. Вони намагаються втриматися на заданому самим собі рівні. А зілля працюють дедалі гірше. Тому що організм до них звикає і починає вирівнювати все до потрібних йому показників.

— А що, як не зілля? — спитав котик таким тоном, ніби не мав сумніву, що щось точно є.

— Не знаю. Найбільше схоже на постійну ментальну дію, яка несподівано взяла та припинилася. Знаєш, як деякі неуки намагаються вивчити за місяць все те, що мали вчити цілий рік?

— Е-е-е-е… — задумливо протягнув котик. — Зосередження? Націлювання? Ні, швидше за все зосередження, зациклювання на чомусь, без відволікання, так?

— Так. Воно навіть не заборонено. Короткочасний вплив подібного типу може принести користь. Від переляку дітей так лікують. Ще лікарки душ часто користуються. Та навіть дізнавачі не гидують, коли треба щоб хтось згадав щось побачене мигцем, а кликати мозколома начебто ні для чого. Але це якщо короткочасний вплив. Тут, максимум, недобре ненадовго стане, голова запаморочиться. Тому, до речі, рекомендують трохи посидіти, відпочити, попити чаю або солодке щось з'їсти. Загалом, нічого страшного. А от коли тривала дія, виводити з такого стану треба дуже обережно, інакше психіку можна пошкодити. Так що істерика, що трапилася з цією дівчиною, насправді найкраще, що взагалі з нею могло статися. Сама себе розхитала і сама повернулася до нормального стану. Гірше, коли нестабільність через зникнення точки фокусу не знаходить виходу. Тоді і з глузду з'їхати можна. Загалом, усе непогано. Але я б рекомендувала сходити ще до лікарки душ, може вона щось погане помітить, що я пропустила. Я ж не фахівець.

— А що могло так вплинути? — спитала Нелла, яка навіть не підозрювала, що таке можливо. — І як?

— Є спеціальні фокусуючі плетіння. Амулети ще роблять, але вони розраховані на короткий вплив. Ну, ті ж лікарки душ можуть фокусувати без плетінь і амулетів, іноді навіть без згоди. Їм у лікуванні допомагає. Але це лише варіанти, а що саме, боюсь, навряд чи хтось скаже.

— А захист є? — спитала Нелла, котра раптом зрозуміла, що вплинули на неї точно не в цьому світі.