розділ 14

Дуже хитрий план

У якийсь момент чоловік Томії почав дратувати Неллу навіть більше, ніж вічно усміхнений котик. Котик що? Просто нахабний мужик. Нехай сильний. Нехай із нелюдською реакцією. І нехай зі своєю другою хвостатою іпостасcю. Він все одно лише нахабний мужик, який, напевно, поводився б зовсім інакше, якби не мав можливості будь-якої миті зникнути з землі Дому Стрижів. Його ніхто не шукатиме по невідомих світах. Та кому він потрібний?!

А ось чоловік Томії — інша справа. І в нього має бути інша реакція. Зовсім інша!

Ні, Нелла припускала, що він може цього не знати. Іномирець же. Припускала, що Марук не пояснив йому всієї ситуації з якихось міркувань, а Томія тому, що дурепа. Але й сам він мусив хоч щось помітити. Наприклад, як незадоволено на нього дивляться сильні Дому. Та більшість із них не намагається відірвати голову цьому хлопчику лише тому, що Марук наказав його не чіпати, пообіцявши страшні наслідки для того, хто порушить наказ.

І ще ці прокляті наречені, які не задовольнилися заявою про те, що наречена-втікачка щасливо спіймана і вже заміжня. Мабуть відразу зрозуміли, що щось із чоловіком не так. А як тут не збагнути, якщо його ніде офіційно не продемонстрували? Ось і вирішили спробувати щастя і все обернути на свою користь. І лізуть тепер ці викрадачі щасливої ​​дружини та замахувачі на ще щасливішого чоловіка з усіх щілин. А справлятися із цією проблемою хтось змушений? Ті невдоволені ситуацією сильні.

І так, Нелла вже відверто мріяла про той момент, коли цьому дурню кинуть виклик. Дуже хотілося подивитися, що він робитиме. Хоча, швидше за все, просто втече у свій дивний світ, до драконів та вчителів. Він із самого початку хотів піти додому, не чекаючи викликів. І цілий глава Дому був змушений його вмовляти почекати.

Умовляти якогось хлопця!

І тепер цей хлопець сидить де попало, читає свої листочки і щось там виправляє.

Ще й із цим мерзенним нахабним котом час від часу радиться. Наче нікого гіднішого знайти не може!

Ні, Нелла розуміла, що гідніші, швидше за все, не розуміються на тому, в чому потрібні поради. Але міг хоча б робити це не так відкрито і демонстративно.

 — Тупиця! — прошипіла Нелла, різко розвернулась і з тупотом пішла. Бо якби вона продовжила спостерігати за тим, як чоловік Томії та котик щось знову перераховують прямо за обіднім столом у Кімнаті Білих Лілій, вона б точно не витримала і порушила наказ голови Дому. — Нахабний тупиця! Так цій дівчині і треба!

***

Якби Нелла знала, що Марук теж чекає, не дочекається, поки хоч хтось кине хлопцю проклятий виклик, вона б спочатку зраділа, а потім здивувалася. Тому що найпростіше дозволити кидатися викликами воїнам та магам свого власного Дому. Але це чомусь заборонили.

І те, що з інших Домів якщо хтось і з'явиться, то тільки хтось із тих, кому нема чого втрачати, не розумів тільки сам Шелест. А різні гідні подивляться у бік Томії, тільки якщо вона стане вдовою природним шляхом, тобто, її сім’я має звільнити від тягаря заміжжя. Ну, або вона сама має звільнитися. Тут уже як вийде.

Та й звернувши увагу, навряд чи робитимуть якісь кроки в її бік. У них що своїх дівчат немає? Вихованки ще різні, учениці, та й вільнонаймані маги бувають жіночої статі. А Томія їм знадобиться, тільки якщо її батько знову розлютиться і скаже, що готовий віддати цю гідну діву чужинцям. А це вже навряд. Вона на даний момент не настільки марна і безглузда, як була раніше.

Загалом, навіщо чекати на виклик, Нелла б не зрозуміла. А Марук на виклик саме чекав. Він теж чудово знав, які люди можуть у щось подібне вплутатися. І розумів, що навіть серед них може бути хтось сильний, здатний нашкодити хлопцю. Тому досить довго сумнівався, чи не відправити дочку, її чоловіка та охоронців у той світ, нічого нікому не пояснюючи.

Потім радився з Лостом, який йому здавався розумнішим і досвідченішим, що Томії, що її чоловіка.

Потім йому ж пояснював, що намагається запхати нестандартну ситуацію у звичне русло. І що розраховувати, що всі навкруги дурні, не варто. Тож якщо Дім Стрижа відпустить якогось невідомого хлопця, та ще й охоронців з ним відправить… подумати можуть будь-що і обов'язково зацікавляться. Дуже сильно зацікавляться. І покладуть купу ресурсів, часу, а то й життів, щоб дізнатися подробиці.

Лост із цим погодився.

І з тим, що якщо Шелест переможе якогось претендента, то уваги буде менше — також.

У те, що уваги не буде зовсім, він природно не повірив. Переможець-хлопчина з чужого світу, не може не привернути увагу. Але віднесуться до нього, швидше за все, як до талановитого вільнонайманого мага. Зацікавляться. Але не настільки, щоб діяти просто зараз і підозрювати страшне. Коли справа стосується вільнонайманих магів, краще почекати і придивитися, може їм просто пощастило.

Шелест на заяву, що йому слід дочекатися виклику, знизав плечима і заявив, що не довше за чотири дні. А потім у будь-якому разі доведеться повертатися додому – справи. Він і так залишається просто з поваги та тому, що не любить створювати проблеми на порожньому місці.

Повчитися битися на мечах, поки чекає на виклик, Шелест відмовився. Сказав, що краще, ніж є, вже не буде. Нема таланту. І в його випадку краще тримати щит, ніж безглуздо розмахувати мечем. Його зброя – плетіння. А мечем він може хіба що розбійників у лісі лякати. Та й там бувають не особливо полохливі. Повітряні кулаки одного амулетника вражають їх набагато більше.

Марук був змушений кивнути і дати спокій, що хлопцю, що його дружині, котра невдоволено пихкала в унісон з їжаком. Томії ідея із викликом не подобалася. Але переконувати Шелеста вона чомусь навіть не намагалася. Чи в нього вірила, чи здогадалася, що когось надто сильного до нього не підпустять. Кому цей ризик потрібний?

Та й гордим представникам Дому Яструбів треба було чимось зайнятися. І за ними навряд зараз стежать так вже й уважно. Мало навіщо їх найстарший у гості їздив? Може когось із правнуків мріє одружити і просив Марука відпустити дальню родичку. В ім'я миру та з обіцянкою надати гідну заміну.