розділ 12

Виклик

Їжак з пирханням блукав по кімнаті. Неспішно так блукав, наче красувався. Причому був явно небайдужий до Нелли, тому що на її черевики він пирхав особливо часто.

— Якщо почне співати, з тобою щось не так і тобі треба щось зробити з особистим життям, — сказав Лост, коли їжак підійшов до неї в черговий раз.

— Що? — спитала дівчина, інстинктивно побоюючись відсувати цю тварину ногою. З їжаком було щось не те. Щось у ньому відчувалося, щось дуже небезпечне.

— Вони співають різним невлаштованим дівчатам і допомагають їм влаштуватися. До Томії майбутнього чоловіка з приятелями пригнали, — пояснив котик і підморгнув.

Неллі захотілося підібгати ноги і запустити чимось в усмішливого мужика. Але вона стрималася, щоб не приносити йому задоволення. Їм обом. І щоб не ганьбити перед десятком чужих вартових, які скромно сиділи на стільцях біля протилежної стіни.

Натомість дівчина перевела погляд на людину, чия доля зараз обговорювалася представниками Великих Домів за зачиненими дверима кабінету Марука. Людині на обговорення було відверто начхати. І якщо Томія сиділа в кріслі в такій напруженій позі, ніби збиралася атакувати всіх, хто потрапить під руку, якщо проти чоловіка хоч одне погане слово скажуть, то він був спокійний і зосереджений на своїх загадкових записах.

Він взагалі був напрочуд спокійним. Його не вразила ні пишнота гостьового крила, навіть полиці з дорогоцінною зброєю. Ні скликані терміново сильні маги обох Домів. Ні чиясь там молодша дочка, котра блищала коштовностями і вражаючим бюстом, безталанна, але з перспективою народити талановитих дітей і в пошуках відповідного чоловіка. І ось думай тут, він настільки байдужий до величі, сили і багатства, чи щодня бачить і величніших, і сильніших і багатших. А потім думай, що гірше. Хоча погано у будь-якому випадку, зазвичай юних магів чимось із цього списку заманюють. А якщо молодий маг не піддається? То він або надто розумний, або надто дурний, або у списку спадкоємців основної гілки якогось із пташиних Домів.

Втім, дещо можна було прояснити прямо зараз, принагідно постеживши за реакцією всіх, включно з підозрілим їжаком.

— Томія, — покликала Нелла настільки солодкоголосо, що молодша дочка голови Дому мимоволі підскочила, а їжак завмер, задерши мордочку. — Томія, а ти розумієш, що якщо вас вирішать відпустити без підписання будь-яких паперів, фактично викинути, ніякої спадщини ти не отримаєш і далі житимеш на те, що заробиш, без перспектив отримати більше за правом народження?

Їжак опустив мордочку і знову зафиркав, здається, глузливо.

Лост видав дивний звук, схоже, з останніх сил стримував регіт.

Дурна пташка, як і очікувалося, насупилась, але всупереч тим самим очікуванням, не почала одразу ж доводити, що чудово проживе і без спадщини.

А її чоловік, не відриваючись від своїх загадкових листків, байдуже промовив:

— Нічого, мені дракон велику спадщину залишив. Якщо вірити записам у жалібних книгах, майже сімсот років збирав.

І Лост таки розреготався.

— У вас дракони залишають спадок людям? — з цікавістю запитав один із вартових Дому Яструбів.

— Не заперечують, якщо вже дохлі, — сказав Лост, потім подивився на Неллу і глузливо додав: — Особливо, якщо їх якісь молокососи черепом, що підвернувся під руку, пришибуть, а поряд трапиться обурена полоном діва-дракон, готова заради свого сопливого рятівника підтвердити що завгодно.

— Він просто подавився, — сказав Шелест.

— Так черепом же, який ти в нього жбурнув, — життєрадісно уточнив котик.

— Не треба було ці черепи по печері розкидати, зайнявся б прибиранням вчасно, був би живий, — обізвався бравий убивця драконів і почухав кінчик носа. — Лост, ти піки коливань Фаєна пам'ятаєш? А то в мене тут цифри не збігаються, напевно, знову в цих піках заплутався.

За тим, як котик та вбивця драконів дружно намагаються розібратися в загадкових цифрах, перепитуючи один у одного, є там хвостик чи ні, всі присутні, навіть Томія та їжак, спостерігали з великим інтересом. Але думали при цьому кожен про своє. Томія чомусь заспокоїлася. Схоже, ухваливши якесь одній їй відоме рішення і повіривши, що запросто втілить його в життя. У те, що вона вирішила покластися на свого чоловіка, Нелла б не повірила, вона цю дівчину, з її поганим характером, дуже добре знала. І як з нею уживається цей надмірно юний вбивця драконів, навіть не уявляла. З нею і родичі уживалися важко. І тільки тому, що жаліли бідолаху, яка так і не отримала хоч скільки-небудь стерпної сили.

І, на думку Нелли, після того, як свою силу це противне дівчисько все-таки отримало, характер у неї мав тільки погіршитися. Бачила вона таких. І неодноразово.

***

А в кабінеті Марука сиділо не так багато людей. І Яструбам, і Стрижам ніколи було скликати всіх своїх гідних, а щось вирішити треба було швидко. Навіть на легкий бардак ніхто уваги не звернув — нещасна помічниця, яка саме розбирала не надто важливі листи, що накопичилися, втекла ледь не з писком, побачивши, з яким незадоволеним обличчям заходить господар кабінету. Вона тямуща дівчина, за що Марук її цінував.

Рішення, як і очікувалося, з ходу не знайшлося, надто вже нестандартна ситуація. Думки, звичайно, всі висловили, але це були просто думки, які не передбачали започаткувати шлях вирішення. Ще й Шиліт загадково мовчав, всім своїм виглядом зображуючи чи боротьбу зі склерозом, чи стримування якоїсь таємниці, що рветься в люди. І заговорити він вирішив лише після того, як усі дійшли висновку, що за хлопчиком спочатку треба поспостерігати. Втім, як і за Томією, мало чого вона набралася в тому світі, особливо враховуючи одного вільнонайманого мага, що навчився перетворюватися на величезного кота і десь розгубив залишки своєї шанобливості, зате виростив нахабство.

— Ви просто не знаєте цієї історії, — сказав старий Яструб і замовк, чекаючи, поки всі погляди зупиняться на ньому. — Так, не знаєте, це давно було. А на папері таке не зберігають. Таке вважають за краще забути, викинути, щоб нащадки навіть не підозрювали про погану історію. Навіть говорити про неї було заборонено, хоча й так мало хто знав.