9 (2)

Із заміжжям виявився повний порядок. Все як годиться — визнаний місцевий ритуал із чоловіком, якого Томія вважала гідним настільки, що заявила старшому братові, що він і кінчика нігтя цього чоловіка не вартий.

Чоловік, до речі, дивився на дружину, що шумить, досить скептично, потім знизав плечима, сказав, що це надовго, покопався в сумці, витяг звідти великого їжака і відпустив бігати. Чим збив Марука з думок. І, схоже, не його одного, раз Томія безкарно досить довго доводила, що всі довкола неправі, бо неправі. Потім її перебила Нелла, котра відволіклася від лежачого на ліжку, і веліла розповісти, чим саме цей чоловік такий гідний, раз він сам воліє мовчати і дивитися без належної поваги.

Чоловік підняв брову і поцікавився, за що саме він повинен поважати мисливцю на котиків, яка кричить, як потерпіла, не цікавиться чужими іменами і чомусь заздалегідь впевнена, що перед нею всі повинні тремтіти і заїкатися? На обличчі видно, що впевнена. У нього така викладачка була і теж репетувала, треба сказати. І хто її поважав? А ніхто. Ось магістра Даніяра з усіма його дивацтвами поважають. А цю голосну травницю — ні крапельки. Всі тільки й чекають, коли ж у неї закінчиться аспірантура, і вона вирушить шукати краще місце, про що вона ж неодноразово говорила. Мабуть, ціну набиває, щоби поважали. Але воно не працює.

Томія сиділа і посміхалася. Марук тихенько хмикнув, у чомусь цей чоловік таки мав рацію. Нелла пообіцяла щось страшне, але невиразне. І тільки один Рікен зрозумів, у чому вся сіль цієї відповіді:

— Томія, твій чоловік усе ще учень?

— Учень, старший, якщо порівнювати з нашою класифікацією, — відповіла дівчина і буквально розквітла в посмішці.

— Зрозуміло, — сказав Рікен.

— Що тобі зрозуміло? — обернулася до нього Нелла.

— Зрозуміло, що якщо якийсь учень, хай навіть старший, спокійно розкидає половину варти поверху і доходить до дверей, що охороняються, значить те, чому вчать його і чому вчили нас, відрізняється дуже сильно, причому не на нашу користь, — пояснив Рікен.

— Тебе він теж вирубив! — нагадав Бернт, швидше за все навіть не зрозумівши, що кидає виклик найкращому воїнові Дому.

— Так, — спокійно підтвердив Рікен. — Щити в нього набагато кращі. Але наступного разу я встигну вийти зі спалаху.

І посміхнувся, мабуть, вирішивши вдати, що жодного виклику не помітив.

Томія голосно пирхнула і пообіцяла, що наступного разу її чоловік вигадає щось інше. Гордо так пообіцяла. Нітрохи не сумніваючись. І додала, що до їхньої школи аспірантами будь-кого, не беруть. І завдяки цій фразі розмова взяла і пішла від сімейних справ до справ суспільних. Тобто до інститутів шкіл. Мовляв, школи потрібні не лише архітекторам, а й магам. Одягнений мужик на ліжку, ємно і логічно висловився про те, що місцева система навчання магів губить цю саму магію і не дає кількості магів збільшитися, а дару стати різноманітнішим. Тому що коли тут всі тремтять над своїми давніми секретами, хтось давно про цю нісенітницю забув і розробляє нове, що перевершує раритетну давнину в десять, а то й двадцять разів. І що найкращі у світі амулети, виявляється, може розробити зовсім не маг, а звичайний математик.

Довелося Маруку зупиняти чергову суперечку та повертатися до справ сімейних.

Томію він, зрештою, обізвав упертою козою. Але, так як йому не хотілося, щоб дочка пішла до якихось бджоловів, пообіцяв тимчасовий захист її чоловікові і навіть дав клятву. Треба було спочатку розібратися. Тому що те, що хтось зумів змінити стародавній ритуальний малюнок, говорило багато про що.

Бернтові, який заходився доводити, що коли чоловік сестри не воїн, то й нема чого з ним возитися, пообіцяв влаштувати бій, раз йому так хочеться. Тим більше, Томія була не проти і стояла з таким задоволенням на обличчі, що Марук на місці сина засумнівався б у своїй правоті. Томія про цього хлопця точно знала більше. А Бернт не був набагато кращим за варту поверху, йому талант ще розвивати і розвивати, чим він займається не особливо старанно. Натомість самовпевненості з кожним роком дедалі більше. Напевно, через те, що охочих поставити його на місце особливо немає, сім'я від цього сумнівного щастя захищає своєю наявністю.

Голому мужику, який зараз був одягнений, Марук теж дав тимчасовий захист, за компанію, просто через те, що Нелла зі своєю страшною помстою набридла. Але попередив, що поводитися він повинен як гість і не лізти туди, куди гостям лізти не належить. Зухвалий мужик на все це відповів усмішкою і заявив, що він знайшов місце, де знання здобувати набагато простіше і коштують вони набагато більше.

Ну, Нелла його і за це обізвала. Її цей тип дратував, що далі, то більше.

Потім, нарешті, всі одне одному представились. Томія навіщось навіть їжака назвала, похмуро попередивши, що ображати його не можна, бо він може випадково весь будинок спалити. Розпорядниця, що проштовхнулася вперед, запропонувала продовжити розмову за сніданком. І всі з полегшенням погодились. Особливо вільнонайманий маг Лост, якому дуже хотілося з'ясувати, хто і звідки витягнув чорний туман, і що з цією пакістю тепер всі роблять?

Неллу ця цікавість, до речі, теж розлютила.

А от спокійно дійти до приготовленого сніданку вже не вдалося. Тому що в гості з'явився старший Дому Ястребів із синами, чомусь із законником і прихопленим десь на шляху вільнонайманим магом. І вони теж мали серйозну розмову. Причому термінову.

— Якщо це за мною, я Фуку нацькую, — похмуро пообіцяла Томія. — Потім усе життя від незнищенних ілюзій бігатимуть. А вони співатимуть про занапащені дівочі долі.