Пролог

У свято Першого Літнього Дня трапляються дива. Так говориться, а інколи навіть буває насправді.

У це свято може статися будь-що. Воно розмиває кордони між усіма та всім. Всього на один день і одну ніч, але навіть цього буває достатньо, щоб змінити чиєсь життя, а то й долю.

А іноді цю долю на святі знаходять.

Або зустрічають, якщо пощастить.

І один учень мага точно знав, що саме йому не пощастити не може. Просто тому, що йому нелюдськи щастило весь останній рік. Що, як не вдача, могло допомогти хлопцеві з заболочених околиць молодого і не дуже багатого Дому Хвостатки стати учнем вільнонайманого мага одного з Великих Домів? Та ніщо. Нехай маг навіть вільнонайманий, але служить давно і через пару років може увійти до Дому. І тоді статус його учня…

Учень намагався про перспективи, що відкриваються, зайвий раз не думати. Бо серед них була можливість потрапити до Великого Дому слідом за учителем. Із учнями це часто трапляється.

І тоді батько зрозуміє, наскільки був неправий, застерігаючи і вигадуючи різні жахи.

Загалом, учневі мага мало на цьому святі пощастити. Він був у цьому впевнений. І зовсім не здивувався, коли зустрів дівчину. Дуже гарну. І, мабуть, саме впевненість у вдачі дозволила йому цю пташку спіймати й зачарувати. Усього за половину святкового дня. І на вечірні танці він вирушив уже з нею, знаючи, що інакше не могло бути.

А потім була чудова ніч, яка здавалася закономірністю. Хто ж відмовить такому чарівному парубкові? Тим більше, зовнішність у нього теж була хороша, в міру симпатична, в міру мужня.

А вранці дівчина вислизнула, поки він спав. І не повернулася, хоч він був впевнений, що обов'язково повернеться.

І це потім він зрозумів, що слід було зробити вигляд, що те йому наснилося, бо чудеса Першого Літнього Дня зникають разом з ним. А він кинувся дівчину шукати, надто вона була гарна, настільки гарна, що він готовий був одружитися. Хоч завтра. А то й сьогодні.

А його нелюдська удача узяла і закінчилася. Бо дівчину він знайшов. Просто натрапив на неї. Випадково. І дізнався багато дивовижних, але неприємних речей.

Дізнався, що доньки спадкових вартових Великих Домів теж гуляють у місті на святі. Мають на це право і бажання. Потрібно ж їм розважатися. Тим більше, захищати себе ці дівчата вміють краще деяких учнів магів, що валяються в пилюці з головою, що гуде, зламаною щелепою і вивихнутою з плечового суглоба правою рукою.

Дізнався, що чудові дівчата можуть висміяти і поставити на місце, бо нічого привабливого, окрім сильного дару, у випадковому кавалері не було. І потрібен їй був тільки цей дар, тому що вона має сімейний артефакт, який дозволяє носієві посилюватися, коли такі бовдури відкриваються і дозволяють витікати зовні своїй силі.

Дізнався, що син якогось дикуна з околиць не вартий і кінчика нігтя дочки спадкового вартового. І що для нього було б краще, якби він зараз узяв і поповз назад на свої околиці. Бо такі ідіоти на теренах Великих Домів не виживають. Їх, власне, і збирають по смітниках, щоб було ким жертвувати.

А потім дівчина просто пішла, поплескавши наостанок по маківці і сказавши, що він все-таки милий, як те іграшкове ведмежа двоюрідного брата, якому вона лапу в дитинстві відірвала.

А через чотири дні, коли лікар буденно повідомив, що щелепа вже ціла, а вчитель чекає з нетерпінням, учень мага раптом зрозумів, що йому таки щастить. Нелюдськи. Бо свято Першого Літнього Дня надіслало йому дуже добру і благородну дівчину. Тому що завдяки її словам учень мага ніби прозрів, а може просто позбувся наївності, і став помічати безліч речей, на які раніше не звертав уваги.

Зрозумів, що вчитель його нічому вартісному не вчить, а так зване розгойдування сили тільки й годиться, щоб хтось, як та донька спадкового вартового, посилювався за рахунок наївного обдарованого. І він навіть здогадався, хто саме користується цим.

Зрозумів, що учні у його вчителя якось надто часто гинуть і навряд чи через те, що суцільно дурні, нездатні про себе подбати.

Зрозумів, наскільки він безправний на території Великого Дому. В учня вільнонайманого мага взагалі ніякого статусу не було. Його Дім не наймав, тож він просто чужинець, якого можуть будь-якої миті погнати стусанами. У кращому разі.

І зрозумів, що обов'язково щось з цим зробить, коли вже доля взяла і послала йому дівчину, яка нарешті розплющила на це все очі.

А через сім років, напрочуд живучий, хоч і зовсім дурний учень нещодавно прийнятого в Дім мага взяв і раптово загинув. Це, звичайно, не вартувало уваги, цей учень все ще не мав жодного статусу і був надто дурний, щоб про його отримання подбати, але загинув він не просто так. Цей бовдур примудрилася померти в пожежі, тільки кістки і залишилися. І прихопити з собою практично всю бібліотеку, котру роками збирав його вчитель.

Ну, треба ж йому було якось вчитися, коли він воскрес в одному з дрібних Домів в якості помічника ювеліра. І оплатити набуття статусу треба було. Бо без статусу складно рухатись далі. А він збирався забратися так далеко, як зуміє. І змусити собі кланятися як колишнього вчителя, так і ту дочку спадкового вартового.

Хоча дівчині досі був вдячний. Без неї він усе ще був би наївним ідіотом. І, найімовірніше, давно мертвим наївним ідіотом.