– Мамо, мамо? А Дід Мороз існує?
– Не існує, доню...
– А до нас прийде різдвяна фея?
– Навряд...
– Мамо! Дивись, це ж тато!!! А чому він з тітонькою Оленою?
– То вона його різдвяна фея! Підростеш – зрозумієш...
– Мені уже 12...
***
На лавці у сквері сиділи кароокий хлопець і невисока русява дівчина. Вони з легким сумом провели поглядами згорблену жінку в старому пальто (ще ж і молода зовсім) і кучеряву малечу, що перестала весело сміятись і похнюплено пленталась за мамою.
– Комусь потрібне різдвяне диво, – Олексій повернувся до Іванки і загадково посміхнувся.
– Я б того ловеласа таким дивом нагородила, що на все життя наліво перестав би дивитися... Я ж не завжди була світлою феєю!
– От тільки не треба! Минулого разу Гренландія обледеніла, навіть зараз розморозити не можемо!
***
– Див не існує! – дванадцятирічна дівчинка посеред коридору сердито дивилася на вчительку.
– Настусю, чому?
"Бо тато буде святкувати Новий рік з тітонькою Оленою, а не з нами" – вголос цього Туся, звичайно, не сказала.
– Гей, мала! – високий старшокласник підбіг до Настусі й тицьнув їй в руки якийсь конвертик. – Дива трапляються тільки з тими, хто в них вірить. Розгорнеш на Новий рік.
***
У цей же час Ві (Іванкою її міг називати тільки Олексій, і ніхто більше!) спокійно постукала у двері квартири тітки Олени. Жінка здивовано розглядала мініатюрну дівчину, що оминула її, як стілець, і пішла по квартирі, навіть не привітавшись.
– Ви нахаба! Що ви собі дозволяєте?! Я викличу поліцію!
– Викликайте, – Ві підійшла до шафи й дістала з нижньої полиці скляну пляшечку. – Тьху! 30 років, а привороти робити нормально так і не навчилася! Тренуйтесь, шановна!
Фея із задоволеним виглядом вийшла з квартири через вікно сьомого поверху, попередньо викинувши туди ж пляшечку з зіллям. Пані Олена залишилася стояти у дверях, хапаючи ротом повітря й обдумуючи, як це все пояснити поліцейським.
*
Президент вітає країну з Новим роком. Мама робить останній салат. Настуся сидить у тата на колінах і відкриває конверт. Яскраве фото, де той старшокласник із якоюсь дівчиною обіймають величезного білого ведмедя і підпис: «Настусі від Діда Мороза і різдвяної феї з Лапландії з любов'ю».
– Це ж ми їх бачили тоді в парку! – ахнула дівчинка.
*
– Яка краса!
– Тебе на романтику пробило? У нас ще пів світу без подарунків! Давай, скоріше! – Ві злетіла з даху й зникла в сніжному вихорі.
– Послав же Бог жіночку! І так уже тисячу років! – і Олексій пірнув у сніжний буран слідом за дівчиною.
#2514 в Молодіжна проза
#1008 в Підліткова проза
#5269 в Фентезі
#1321 в Міське фентезі
Відредаговано: 12.08.2020