Інтерлюдія 3

Світ, підвішений на нитці

Люди іноді бувають неймовірно дурними. Особливо ті, які вважають себе дуже розумними, набагато розумнішими за всіх інших. Тому що ці люди ніколи не навчаються на чужих помилках. Вони їх просто враховують та починають думати про те, як використати чужий досвід і що з цього можна отримати. А якщо у них є якась мета…

Якщо є мета, вони збирають усе, що може допомогти у її досягненні. І не соромляться зібраним користуватися, роблячи спробу за спробою, наплювавши на чужий досвід. Адже чим може допомогти досвід якихось дурнів? Правильно, нічим. Дурні просто неправильно щось зробили, чогось не врахували, тому такий результат. На те вони й дурні. А ось хтось розумний, узявши в руки ту саму зброю, отримає щось зовсім інше.

Ну, на думку цих розумників.

І найгірше у всій цій ситуації, що таких розумників не можна просто взяти та роздавити, як набридливих жуків. Занадто вони насправді дрібні, щоби втручалися боги. Боги можуть спостерігати. Можуть допомагати людям, якщо ті вирішать зайнятися знищенням такого розумника. Можуть їх навіть направити. А ось зробити все простіше – не можна. Тому що надто явне втручання розгойдує світ, підвішений на нитки, натягнуті від нього до інших світів.

І так, проблема саме цього світу була в тому, що таких ниток надто багато. І надто багато з них то з'являється, то зникає, причому настільки раптово, що врахувати їх всі практично неможливо.

А чим більша сила, тим сильніший вплив, той самий вплив, який треба враховувати. Тож доводиться довіряти вирішення проблем тим, хто набагато й набагато слабший. Ну, максимум, допомагаючи їм краплею своєї сили, чи відправленими слідом молодшими, чи підказками, чи просто спрямовуючи. Тут хто вже на що здатний.

І одна дуже давня та сильна сутність зробила все, що могла. Навіть допомогла замаскуватися нащадку іншої не менш сильної сутності, здатної утримувати чуже та рятувати своє.

А пастку вже приготували без її участі. Власне, розумник сам на себе її і заготував, сам того не підозрюючи. Адже він розумний, з ним таке статися не могло. Адже він все врахував і прорахував. Він навіть розпитав людину, яка багато знала про магів того, іншого світу.

А виявилось, що питав зовсім не про те.

І що знав цей чоловік не так і багато, просто тому, що не вмів помічати, не вважав за потрібне це робити. Бо він теж був упевнений у своєму винятковому розумі, а особливо в правоті.

Та й складно ставити правильні питання про небезпеки, якщо гадки не маєш, чого саме треба побоюватися.

І так, створити вітер і змести насипані з піску візерунки зможе практично будь-який маг. Цей розумник взагалі вважав, що землі колишніх Темних Королівств стали такими, а люди, які проводили ритуал, так нічого і не отримали тільки тому, що в тому храмі був протяг, який так чи інакше, але порушив візерунок.

Але він розумний. І він, звісно, ​​знайшов рішення. Пісок робиться з каміння. І якщо взяти каміння…

То з'явиться іномирянка, про магію якої розумник «все знає» і просто роздовбає половину малюнка. Навіть швидше, ніж міфічний протяг розвіяв піщинки.

І розумнику різко знадобиться вигадувати новий план. А він до цього не звик. Бо він розумний, а розумні всі розраховують заздалегідь, і враховують помилки. Чужі.

Свої вони зазвичай списують на невдачі, випадковості та інші непередбачувані обставини. Які споганити можуть будь що. І з якими нічого не вдієш.

***

«Непередбачені обставини» теж із задоволенням спостерігав за ділом рук своїх.

Що може бути простіше, ніж всучити самовпевненому типу не менш самовпевненого хлопця, дозволивши їм один з одним спілкуватися, попутно взаємно один одного ж переконуючи у винятковості, розумі та інших чеснотах?

А якщо хлопець цінний і знайдуться люди, які рятуватимуть його, всупереч усьому, навіть якщо тільки для того, щоб потім особисто придушити? Що може бути простіше, ніж змусити їх піти туди, де він перебуватиме? Головне, щоб він був у потрібному місці. У тому, де їх можна буде тицьнути носом у проблему.

А як хлопця змусити опинитися саме там? Та всучити його людям, які рано чи пізно саме туди вирушать.

А як змусити цих людей вирушити туди швидше?

А це зовсім просто. Потрібно створити таку ситуацію, щоб в них не залишиться вибору. Тільки тікати. І тільки туди, де вони начебто можуть знайти силу і знання для перемоги над тими, кому програли. І тут навіть нічого не треба робити. Лише підсунути гідну приманку. Лише попросити допомоги у того, у кого вона є. А просити допомоги він не вважав чимось неможливим. Адже він поки маленький, а маленьким треба допомагати.

А потім лишилося тільки спостерігати.

А ще вірити у те, що обрані люди зможуть загнати інших людей туди, куди треба.

Втім, міняти плани на ходу, на відміну від одного розумника, він умів.