розділ 17

Зате не нудно

Поїсти і попити принесла хуторяночка, юна, гарненька і явно небайдужа до чоловіків схожих на Лоста. На нього вона майже облизувалася, а на Неллу кидала зневажливі погляди, напевно, чогось собі напридумувавши. Цю дурепу довелося практично виганяти, тому що йти вона не хотіла і всіляко натякала позами, що краще вигнати Неллу. Загалом, дурепа була феєрична, їй, схоже, не спало на думку замислитися про те, чому красеня-чоловіка охороняють, причому кілька охоронців сидять на мішках під вікном. Ну, чи вирішила, що це в нього тілоохоронці такі.

Воду Лост дозволив пити одразу, а рештки ще й перелив у фляги. Компот понюхав, скривився і відсунув. Над їжею нависав досить довго, як похмурий жнець темного бога над жертвою, потім махнув рукою і сказав, що трохи з'їсти цієї капості можна. Тут головне не їсти всю порцію. А у невеликих дозах якісь червоні ковпачки по дії схожі на звичайну ромашку — начебто мають заспокоювати, але вплив малопомітний.

Вночі штурмувати гостей ніхто не спробував. Тільки якийсь час невідома жінка, може навіть та, яка намагалася дивувати Лоста позами, намагалася щось довести вартовому біля дверей. Що вона казала, Нелла не розчула, але у Лоста слух був кращий і він трохи похихотів, а потім розповів у чому справа. Виявилося, сторожити небезпечного перевертня та його не менш небезпечну супутницю поставили місцевих хлопців, може, сподівалися, що бранці втечуть, прибивши цих нещасних. І дівчина старанно переконувала новоявлену варту, що той мужик — це її шанс виїхати до столиці і жити як королева.

— Дуже феєрична дурепа, — пробурчала Нелла.

Спала вона знову в котика під боком, причому на підлозі. Ліжко перевертню чимось не сподобалося, він не зміг точно сказати, чим саме. І в результаті відсунув його до дверей, а спати запропонував біля вікна, так, про всяк випадок.

А ранок почався дуже рано. Чи дізнавачам набридло чекати втечі перевертня та іномирянки, чи плани змінилися, але розбудило Лоста те, що хтось намагався проколупати дірку в його зовнішньому щиті. Колупали дірку в сигналці фактично.

— Ну, генії, — пробурчав перевертень потягаючись усім котячим тілом, до кінчика хвоста.

Нелла сіла і сонно поплескала очима. Великий кіт пісочного кольору в якості подушки був дуже непоганий і те, що він вирішив більше не спати, настільки рано не радувало.

— Там хтось хоче непомітно пробратися до нас, — пояснив Лост.

— О? — мляво здивувалася Нелла.

Лост хитнув хвостом, ворухнув вухами, явно до чогось прислухаючись, посмикав вусами, а потім заскочив на підвіконня, штовхнув лапою прочинену раму і життєрадісно гаркнув:

— Доброго дня, шановні!

— Ик, — дружно відповіли шановні, а хтось із тріском почав кудись прориватися.

— Які великі гризуни тут живуть, — захопився Лост. — Може пополювати?

Тріщати стало інтенсивніше, потім загавкав собака, і затріщало в інший бік.

— Нервові гризуни, — сказав Лост і стрибнув на підлогу. — Цікаво, з чого б це?

— Напевно, це в них відібрали ту заспокійливу траву, яку нам додали до їжі, — глибокодумно сказала Нелла. — Що робитимемо?

— Зачекаємо. Якщо білочка все зрозуміла правильно, і якщо рись, Локар, Ваня та ті, кому вони вирішать довіритися, включно з кимось із мозколомів або лікарів душ, будули на місці, то всі ці люди вже десь недалеко від хутора. Залежить від поєднання світів за розрахунками бджоловів. Якщо когось довелося шукати і щось терміново доробляти, то скоро будуть у будь-якому разі. Я просив з'явитися вранці.

Нелла кивнула, закуталася в ковдру і притулилася до стіни. Сама не знаючи, поспати ще чи просто посидіти і пожуритися про свою долю, яка вічно в якісь пригоди закидає.

Лост перетворився на людину, відкрив сумку і почав щось там розшукувати. Витяг у результаті пакунок, котрий пах медом.

— Хочеш печиво?

Нелла хмикнула і кивнула.

— Чай у тебе там не завалявся? — спитала, отримавши кругле, коричневе щось з цукровими очима і усмішкою.

— Ні, не здогадався захопити, — зізнався Лост. — Але в мене є вода.

Печиво виявилося сухим, мабуть, давненько опинилося в тому пакунку. І обгризала його Нелла довго і вдумливо, сама не розуміючи навіщо. Їсти їй особливо не хотілося, та й Лост навряд чи образився, якби вона повернула йому випічку.

— Нудно сидіти, — нарешті сказала дівчина.

— Не думаю, що це надовго. Раз ми не тікали, нас незабаром прийдуть переконувати, що в наших інтересах з'їздити в містечко Сім Дорог і все з'ясувати, а попутно продовжать колупати мої щити. Знаєш, я тут подумав, а може нас хотіли так чи інакше приспати? Або за допомогою фальшивого каменю правди, або за допомогою компотика із їжею, та й ліжко підозріле. Так, приспати, а потім накинути на нас підпорядкування. У сні воно простіше, особливо якщо підпорядник такий собі маг, якого тільки й навчили цьому підпорядкуванню, причому, підкорятися ми стали б комусь іншому... О! А ще, якщо все так і є, зрозуміло навіщо комусь знадобився безглуздий шум у столиці. Поки всі ловлять примар, можна половити їх, а оскільки мозколоми зайняті, можуть не відразу помітити, що щось із цими мисливцями на привидів не те. Мозколомам щось таке помітити складніше, ніж лікарям душ. Фактично, їх спершу потрібно тицьнути носом у ту людину, в якій треба щось шукати. А серед тих же дізнавачів купа мозколомів і добре, якщо на всю столицю двоє лікарів душ, та й ті приходять раз на місяць-два, перевірити, чи хтось не здурів непомітно для решти.

— І навіщо комусь цим усім займатися? — запитала Нелла.

— А демони його знають. Може, треба кудись проникнути, щось звідкись забрати, зробити так, щоб щось вчасно не помітили. Причин може бути багато. Серед них навіть те, що хтось узяв та повірив у силу підпорядкування, і вирішив так завоювати світ. Одного разу я бачив йолопа, котрий повірив у силу артефакту, вирішивши, що він всемогутній і незнищенний, тож я вже нічому не здивуюсь.