розділ 7

Дівочі секрети та інші цікаві відкриття

— І куди її понесло? — задумливо спитав сам у себе Лост.

Цього разу він за бойовою чаплею навіть не спостерігав. Він лежав на дереві і нікого не чіпав. На дуже високому дереві. І забрався він туди, щоб не зачепили його. А чому? А все тому, що комусь спало на думку, що юним магам можуть стати в нагоді правила безпеки як у спілкуванні з перевертнями, так і під час перебування у світі зелених туманів.

Може, вони домовилися з Яніром, що повезуть туди студентів на чергову практику? Оце буде весело. Чи бояться, що діти самі на канікулах туди поїдуть, випадково перетворяться на перевертнів і додадуть бідним викладачам головного болю?

Причини, мабуть, були. Але Лост читати лекції на тему перевертнів не хотів. Навіть необов'язкові для відвідування. Чув він веселі історії про те, як необов'язкові предмети перетворюються спочатку на обов'язкові для штрафників, а потім і для всіх. І бідний лектор раптом виявляє, що він вже справжнісінький викладач. І корона зарплату вже платить, а не школа за кожну лекцію окремо.

Загалом, краще спочатку добре подумати, а чи хочеться у все це вплутуватися. Бо потім пізно буде. А почнеш відбиватися від несподіваного щастя, нарешті усвідомивши, що воно звалилося на голову, ще не зрозуміють. Раніше ж не заперечував.

Так що Лост перетворився на кота, заліз на дерево, ліг у розвилці гілок і почав думати. А тут раптом чапля з рішучим виглядом іде у бік чоловічого гуртожитку. Причому не одна, а в компанії Томії та її подружки-ілюзіоністки. А Томія досі складати компанію Неллі не виявляла бажання.

— Щось вони задумали, — зрозумів Лост, згадавши підопічних, які компаніями бродили саме з цього приводу. Причому задумати вони могли будь-що. Як піти купити кульок цукерок на всіх, так і вирушити проводити древній ритуал, про який розповіла прабабуся.

І ні, з дерева Лост сліз не для того, щоб врятувати дівчат від їхніх задумів або хлопців від дівчат. Йому просто стало цікаво. Дуже цікаво. І він забув, що більше не збирався потурати власній цікавості. Втім, коли цікавість ставала особливо сильною, він завжди про це забував. Мабуть, такою є його натура чи вплив другої іпостасі.

***

Іван спочатку дуже здивувася, що до нього прийшли поговорити про проблеми зачарованого клубу міських божевільних. Власне, він здивувався навіть тому, що дівчата вирішили посидіти на лавках під липами біля чоловічого гуртожитку та поговорити у всіх на очах. Зазвичай дівчата воліли розмовляти у більш приватних місцях, але зараз чомусь вирішили не гаяти часу на їх пошуки.

Потім, послухавши Неллу, хлопець почухав потилицю, дістав з кишені маленьку глиняну свистульку і, ні слова не говорячи, дунув у неї.

Звук свистулька видавала тихий і якийсь задавлений. Але з-за неї затихли горобці, що цвірчали в кущах, кудись рвонула кішка, що вмивалася на лавці, і, здається, навіть вітер завмер.

— Так... — задумливо сказала Томія.

— Вона не чарівна, — усміхнувся Ваня. — Просто люди не все чують. А перевертні, до речі, за таку свистульку морду набити можуть. У них через цей звук вуха болять. Ці свистульки для боротьби з перевертнями вигадали, але працювали вони, поки перевертні про них не знали. А зараз навіть тренуються, щоб не завмирати від звуку, а одразу бити в бубен, а потім уже розбиратися чого саме за допомогою цієї штуки намагалися добитися.

— То ти перевертнів розганяєш? Чи приманюєш? — здивувалася Томія.

— Ні те, ні інше. Якщо перевертнів немає ближче, ніж за сто метрів, нічим їм свистульки не загрожують. Звук швидко розсіюється, тут спеціальне плетіння вбудоване.

— О!

— Я їжачків приманюю. Якщо просто свистіти, як раніше, вічно то собаки прибігають, то чиїсь дресировані ворони прилітають, а то й зовсім якісь панянки не першої свіжості, посваритися і пояснити, що пристойним дівчатам не свистять, пристойним дівчатам усміхаються, і вони самі приходять. Принаймні я так зрозумів.

Ваня на підтвердження своїх слів привабливо посміхнувся, а дівчата переглянулись і несміливо хихикнули.

— А якщо кричати, то виходить ще гірше. Або за ненормального приймають, або виявляється, що імена людей та їжаків можуть збігатися. І перші на це ображаються. Загалом, проблем більше, ніж від свистульки, навіть якщо її випадково перевертень почує.

— Зрозуміло, — сказала Томія.

Перший їжачок з'явився майже відразу — героїчно подолав клумбу, на якій Ваня особисто сіяв чорнобривці, а заросла вона чомусь в'юнками, кульбабами та петуніями. Чорнобривці зійшли лише з двох боків з самого краю. І Ваня все ніяк не міг зібратися, щоб сходити в оранжерею і запитати тамтешніх лаборантів, чи не могли на клумбу вплинути за допомогою якогось плетіння. І ні, проти в'юнків, петуній та кульбаб він нічого не мав. Просто плетіння мають погану звичку рано чи пізно припиняти своє існування, і добре, якщо розсіється, без спецефектів. А плетіння на клумбу міг накласти студент, в якості практики і перевірки вмінь. І не факт, що воно досконале, чи хоча б прийнятне для використання було.

Загалом, Ваня вкотре згадав про підозрілу клумбу, але тут прийшло ще двоє їжаків, в обхід в’юнків і петуній. Вони про щось пофиркали з першим їжаком, привітали Ваню, потикавшись носами йому в черевики, а потім обійшли по колу дівчат, що так і не сіли, і дружно завмерли перед Неллою.

— Вони в тобі щось бачать, — сказав Ваня.

— Що? — спитала іномирянка, чомусь боячись поворухнутися.

— Не знаю. Це важко зрозуміти. Вони ж насправді не розмовляють і не надсилають картинки. Тут скоріше відчуття. Правильності, неправильності, небезпеки, якихось бажань. І максимум, що можна зробити, це пограти в гру «так чи ні». Запитання вони непогано розуміють, просто самі пояснювати по-людськи поки що не вміють. Маленькі ще.

— О! — тільки й спромоглася сказати на цю заяву Нелла.

— Але якщо ти з ними поспілкуєшся, є шанси, що зрозумієш, що вони в тобі бачать. Хоча може виявитися, що вони бачать відлуння богині або те, що ти отримала як благословення. І що дивне бачення світу і людей нікуди не поділося, просто воно поки що тобі не потрібне, от і не проявляє себе.