Епілог

Ти нас врятував, продовжуй у тому ж дусі

Як Лост і підозрював, мешканці Спільного міста залишилися незадоволені способом порятунку цього міста. Особливо незадоволені були Ластівки, частина яких поспішно повернулася, щоб з'ясувати, що таке трапилося з їхнім палацом і більшою частиною території в місті. І Ластівки навіть чогось вимагали. Прилюдно. На майдані. Куди злий Лост сходив з великим задоволенням, не забувши прихопити з собою драконів, Ваню з їжаками, Локара з його тварюкою і книгу. Книга в результаті Ластівок найсильніше і вразила. Та й не лише їх. Просто всі ці люди не зрозуміли, що винна у видовищі була саме книга. Вони про неї навіть не підозрювали.

Почалося все буденно. Нахабний молодик, спадкоємець Дому Ластівок, який забув, до речі, представитися, звинуватив Лоста персонально і прибульців з іншого світу загалом у тому, що вони фактично вкрали частину землі та купу цінностей.

Лост на цю заяву гидко засміявся і урочисто пояснив, що нічого не чіпав. Що в труні він бачив цінності та землі, незрозуміло як змінені темрявою, викликаною придурочним главою Дому. І якщо спадкоємцю все це так сильно треба, то нехай піде і візьме. Он по землях колишніх Темних королівств досі блукають різні авантюристи, шукають хто цінності, хто екзотику, хто незвичайні трави. Там, звісно, ​​небезпечно. І може банально зжерти якесь темне створіння. І те, що звідти тягнуть, треба очищати, а частенько й швиденько відносити назад, бо очистити неможливо. Але ризикові хлопці все одно знаходяться. Так що прапор спадкоємцю в руки, нехай іде і рятує свою спадщину. Тільки спочатку нехай знайде майстрів з очищення від темряви, якими напевно можуть виступити навіть деякі присвячені богам. А то так винесе прабабусине намисто. А з нього потім вилізе якийсь фантомний сосун і половина міста почне хворіти, а то й помирати через цю тварюку, що їсть людську енергію, поки люди сплять.

Спадкоємця лекція про пітьму не вразила і, можливо, йому навіть вдалося б вмовити народ, що зібрався, лінчувати рятівника міста. Але тут ожила книга і вирішила допомогти господареві як могла. Просто розбудила якусь незрозумілу темну тварюку, яка, як виявилося, мирно спала чи під площею, чи в камінні площі.

Тварюка була така собі. Локарова була і більшою, і страшнішою, але битва з нею вийшла епічна. І коли її якимось дивом таки перемогли, Лост просто посміхнувся і повідомив, що подібні створіння тепер постійно лізтимуть із палацу придуркуватих Ластівок. Тому що їх не менш дурний голова взяв і перетворив свою землю на місце, де такі тварюки народжуються і непогано почуваються. Так що шановним Домам треба думати зовсім не про те, як би щось корисне отримати від одного котика, нацькувавши на нього ще більш дурного спадкоємця, їм потрібно терміново домовлятися і створювати службу прикордонників, які патрулюватимуть і полюватимуть саме на таких тварюк. І покидати місто марно. Якщо його покинути і подібних тварюк вибереться за межі Кордону занадто багато, доведеться радіус Кордону розширювати. А у шановних Домів навіть фахівців, котрі вміють це робити, на жаль, немає.

Спадкоємець Ластівок спробував довести, що Лост сам ту тварюку і створив, але цього разу його швиденько заткнули, просто попросивши котика поклястися у своїй непричетності.

Лост створювати тварюк точно не вмів, появи однієї конкретної не бажав, у чому із задоволенням і поклявся. І йому навіть повірили. Мабуть, притягли з собою артефакти, що визначають брехню.

Наступного дня Марука з усією повагою покликали на якусь нараду пташиних Домів, Лост не вдавався в подробиці. І варто було голові Дому піти, як з'явився старійшина Бейріз із радісною звісткою, що Лоста збираються забезпечити роботою до кінця його життя. Котик на це повідомлення відреагував мляво, хоча старійшині таки подякував. І зовсім не здивувався, коли люди, котрі назасідалися в раді Домів, прислали представників.

Ці представники якось не так сприймали Лоста та іншомирців. Можливо тому, що вони взяли і безкоштовно зайнялися порятунком міста. А якщо зайнялися раз, то чому б і далі не продовжити так само?

А може, вони свято вірили у наївність і тупуватість вільнонайманих магів, навіть колишніх.

Загалом розмову вони почали явно не з того. І Лост тільки дивом не розреготався, слухаючи твердження, що він благородний, чесний і сповнений усіляких достоїнств. Ну, прямо міфічний герой, що підрядився тримати на своїх плечах небо, та так там і скам'янів і перетворився на Самотню Скелю посеред пустелі.

А потім Лосту набридло. Та й одна чапля за вікном кудись рішуче йшла, а це могло бути не на добро. І загалом, котик зрозумів, що планувати те, як і кого поселить у своєму замку, можна і в іншому світі. А представники переходити до суті все не хотіли, мабуть вважали, що чим сильніше похвалять наївного вільнонайманого мага, тим з більшою запопадливістю він кинеться вирішувати їхні проблеми.

— Переходьте вже до суті, — роздратовано сказав він, коли балакучий представник на мить замовк, набираючи повітря для нової порції похвал і захоплень.

На Лоста подивилися так, ніби він взагалі мав мовчати, насамкінець просто кивнути, низько вклонитися і піти на подвиг.

— Мені ніколи слухати цю нісенітницю. Я подібною наслухався від студентів, які сподіваються, що купа компліментів полегшить їм перездачу, — пояснив котик і лагідно посміхнувся. — Не думав, що представники цілої ради Домів не набагато розумніші за цих студентів. Мабуть вибрали тих, кого не шкода, на випадок, якщо я розлючуся, перетворюсь на кота і всіх загризу.

Представники навіщось переглянулись.

— Гаразд, давайте сам вгадаю, — запропонував Лост, бо вони не скоро знайдуться зі словами. Промову, мабуть, заучували та репетирували, а тут таке. — Ви прийшли повідомити мені радісну звістку про те, що готові надати мені честь самому формувати корпус прикордонників, самому ними командувати, самому платити за службу, а може й героїчно загинути на славу міста. Так ось, мені начхати на це місто і начхати на вас. Якби не знайомство з двома дівчатами, Томією з Дому Стрижів та Неллою звідти ж, я б і пальцем не ворухнув. Думаю, рано чи пізно ви б і самі щось зуміли зробити у справі боротьби з тварюками, що лізуть з території Ластівок. Марук б здогадався зв'язатися з дочкою, попросити допомоги, а вона зуміла б знайти фахівців, яким вам довелося б платити за роботу. Але тут з'явився я з компанією та полегшив вам життя. Насправді, переважно випадково, щоб ви знали, ми одного втікача ловили і божественне побажання намагалися виконати. А то там у горах спадщина без господаря стояла, через це незабаром темних проявів у світі стало б більше, ніж людей… загалом це ви поки що не зрозумієте, але там незабаром оселяться люди та нелюди, які із задоволенням вам усе пояснять. Зараз не про це, зараз про те, що я полегшив вам життя, причому безкоштовно, і ви чомусь вирішили, що так і потрібно. Що не треба дякувати людям і не людям, які фактично врятували від долі перетворення на Мертві Землі частину міста, а може і все це місто, залежно від того, наскільки швидко і правильно ви відреагували б. Ви вирішили, що якщо вам допомогли один раз, то тепер повинні допомагати завжди. І знаєте, що я вам скажу?