розділ 8

Проблеми та проблеми

Як Марук «зрадів» новому гостю та його одкровенням, це треба було бачити. Для початку він взагалі завмер і недовірливо на нього дивився. Наче сподівався, що Ерсу візьме та розтане, як ранковий туман.

Потім трохи подивився на стелю.

Потім сказав погане слово, що змусило почервоніти помічницю, котра не вчасно заглянула.

Потім заявив, що йому треба подумати і всіх вигнав.

Думав він, щоправда, недовго. А надумавшись на втіху, почав писати листи, за чим, з цікавістю, спостерігав Лост, котрий лежав на гілці дерева, що росло навпроти вікна кабінету Марука. І навіть здогадувався, кому голова Великого Дому Стрижів пише.

Та майже всім. Тому що новини виявилися надто надихаючими на листи. На тлі цих новин навіть не дуже вразила новина привезена Вишнею, Іржиною та магістрами, про те, що місцеві божевільні, яких звела з глузду пітьма, раптом і несподівано стають здатні провести ритуал, ну або винайти його аналог, будучи не здатні на це до того, як збожеволіли. І виходить у них дуже добре. У них, бо слабо вірилося, що все обійдеться таким унікумомом. Може, він навіть не перший. Просто решту ретельно приховують родичі з тієї чи іншої причини.

— Зрозуміло, чому боги заметушилися, — тихенько пробурчав Лост, але мало хто звернув на нього увагу.

Іржина, якій треба було порадитись із родичами, попрощалася та пішла, разом зі своїм супроводом.

Ерсу ще раніше забрали лікарі, які прибули з іншого світу.

І, мабуть, усі так і розійшлися б, якби не з'явився один із перевертнів, котрі беруть участь у пошуках у місті, і не заявив досить радісно, ​​що там недалеко у них сталася бійка незрозуміло з ким. Що вона досі не припинилася. І чи не можуть люб'язні господарі піти, подивитися на супротивників і вирішити, чи можна їх втоптати в землю по вуха. Чи це буде надто й усупереч традиціям? А то ці завзяті типи набридли, а один глава клану начебто просив не множити конфлікти, якщо це буде можливо.

Ну, господарі подивитися на ворогів не відмовилися.

Їм, мабуть, треба було змінити пейзаж і терміново побачити щось звичне. А що може бути звичніше бійки між молодими дурнями? Ну, вони думали, що там ще бійка. На те, що кілька перевертнів запросто знерухомлять і одного з молодших синів голови Дому Мишівки, і весь його супровід, серед якого навіть парочка молодших вчителів була, вони якось не розраховували. І що робити з цим пейзажем навіть не уявляли.

І що найгірше, прокляті перевертні не вважали, що зробили щось надзвичайне. На їхню думку, ледь не найкращі маги та воїни цілого Дому недалеко пішли від студентів тієї школи, в якій навчалася Томія.

Про що один із цих перевертнів ще й висловився.

Гучно висловився.

Сволота!

А Марук чудово знав, чим подібні заяви закінчуються — миттєво знаходиться натовп охочих переконатися, що балакун знав, про що говорив і не перебільшує свою силу.

Розвага у молоді така. Та й не лише у молоді. Якщо хтось дає привід для виклику, то чому б цим приводом не скористатися?

І перевертні можуть перемогти.

А там треба розмовляти про тьму, що насувається з боку гір, і інші проблеми.

А тут на порожньому місці може утворитися купа скривджених родичів, які навіть про кінець світу, що насувається, поговорити не захочуть. Бо в них гордість. Сімейна.

І, так, Марук зрозумів, за що Лост так не любить пташині Дома і чому не хотів ставати їхньою частиною. Марук зараз теж їх не любив, хоча подітися йому було нікуди. Голови в чужі світи не втікають.

А ще Марук зараз ненавидів перевертнів. Заслужили ж гади, невже не можна було запитати, про що не можна кричати посеред вулиці?

А десь там ще й другий претендент на порятунок честі Нели чекає, коли можна буде цим зайнятися. А може, він там уже не один. Та, напевно, не один.

А до вечора ще щось може статися.

— І навіщо я зв'язався з ними? — сам собі здивувався голова Дома Стрижів і наказав відпустити спійманого синочка наче нейтрального голови Дома.

Марук своїх співвітчизників знав чудово. Не скористатися ситуацією та не додати йому проблем із гостями вони просто не могли. Адже це фактично справа честі.

***

Марук своїх співвітчизників знав.

До охочих захистити честь Нели наступного ж дня додалися бажаючі, будь-що-будь, перемогти «тих нерозумних юнаків», у сенсі, перевертнів. Всі інші причаїлися і стали чекати, чим це закінчиться. Настільки причаїлися, що про можливість потай поговорити в присутності лікарки душ, яка точно зрозуміє, якщо з співрозмовником щось не так і він під примусом, залишалося тільки мріяти. Старші пташиних Домів були впевнені, що їм поспішати нікуди. Навіть тих, де були люди, вилікувані за допомогою зеленого туману. І якщо сам Марук поставився до цієї ситуації філософськи, то гостей вона явно дратувала. Вони щиро вважали, що місцеві жителі винайшли спосіб колективного самогубства і саме зараз вирішили ним скористатися.

З іншого боку, все було тихо та спокійно.

Бджолов роєм літав над містом, щось виглядаючи, Марук не вдавався в подробиці, що саме, але, схоже, нелюд шукав людей, що потрапили під підпорядкування.

Дівчина-дракон спала, їла м'ясо, розважала дітей і не дуже прагнула залишати такий затишний сад.

Кікх-хей зібрали неподалік дракона якийсь загадковий прилад і намагалися щось виміряти.

Ерсу лікувався, попутно заграючи з симпатичною лікаркою душ, і планував порятунок родичів.

Іржина поки не з'являлася, мабуть і її Дім, незважаючи на свої проблеми, вирішив зачекати на розвиток ситуації. Ну, або вони вважали, що чужинцям поки що не до них. У чужинців поки виклики, а зрідка і прекрасні діви, що трапляються на шляху і намагаються змусити зробити щось настільки не те, щоб після цього родичі отримали право вимагати одруження в спокуту. Іномиряни, щоправда, дівам траплялися нерозумні і проходили повз них, як повз ті статуї. І бідолахам тільки й залишалося, що шкодувати, що такої зневаги замало навіть для виклику.