Інтерлюдія

Беріз Кардая був старий, мудрий і для свого віку, практично ідеальний. У цьому він був певен. А ще він був упевнений у тому, що у Загальному місті саме він той павук, у лапах якого зосереджені усі павутини інтриг. А може й не лише у місті. Ні, не скрізь, скрізь він не міг дотягтися, особливо в чужих землях. Але йому вистачало, щоб першим дізнаватися про новини і робити висновки.

І про дивний рух у Стрижів і Ястребів він дізнався досить швидко. Про те, що дочка голови Дому Стрижів, котра втекла, повернулася з сильним чоловіком, дізнався. Про те, що у Ястребів виникли якісь претензії до цього чоловіка, які чомусь зам'яли. Про те, що дочка знову кудись зникла, причому, з натовпом супроводжуючих, він знав ще до того, як Марук почав розсилати свої листи, натяки і гінців з переговірниками.

Потім Беріз дізнався, що велися переговори. Ну, і по крихтах зібрав відомості про те, що Томія примудрилася знайти світ, сповнений сильних магів, і зуміла там придбати союзників, яких фактично привела в Дім батька, хоч вони і не з'явилися там фізично. Ну, у разі чого, вона знайде тих, хто зможе її рідному Дому допомогти, у цьому Беріз був певен майже на всі сто.

Потім у Марука чарівним чином з'явилися ліки, здатні допомогти різним безумцям і дарувати йому боржників та нових союзників.

Втім, Беріз ще до цього зрозумів, що Великий Дім Стрижів стає надто великим. І з цим слід щось зробити. Ситуацію слід було якось врівноважити, доки не вийшла з-під контролю, та хоч його особистого контролю.

І єдине про що він, розмірковуючи про цю ситуацію, навіть не подумав, це для початку поговорити хоча б з тим самим Маруком і дізнатися про все з перших рук. Не звик він цікавитися думкою тих, кого слід вчасно окоротити і не дати посилитися.

А потім з'явилися іномирці та дракон. І Беріз раптом зрозумів, що не встиг. А ще в нього промайнула думка, що він чогось не розуміє в ситуації, що склалася. Вперше за багато часу промайнула. Але він від неї відмахнувся, бо не мав часу на якісь там думки. Слід було терміново щось зробити. Хоча б дізнатися, що взагалі можна зробити, зрозуміти якось.

І найпростіший спосіб, як здалося тоді Берізу — це спіймати когось з молодших іномирців і розпитати.

Ну, не представників же Дому Стрижів ловити. Представники Дому – це гарантований конфлікт, наслідки якого прорахувати не складно. А ось чужинці, хай навіть сильні — інша річ. Вони не підписували Договір Спільного Міста. І союзників у них тут, крім Марука, поки немає. А союзники Стрижів докладуть купу зусиль, щоби не втручатися. У цьому Беріз теж був певен, він добре знав Дома.

Звичайно, був ризик, що чужі маги відразу ж кинуться шукати зниклих, а то й мстити. Але Берізу здавалося, що цю проблему вирішитиме простіше, ніж усі інші. Ну, не захочуть ці чужаки псувати стосунки з усім містом. Та й вбивати ніхто нікого не збирався, а за решту можна запропонувати відкуп.

А краще взагалі віддати чужинцям якихось бовдурів.

Саме тих бовдурів, які зроблять усю чорну роботу. Головне їх правильно підібрати та направити.

Але думати довго, на жаль, знову було не можна, тому Беріз вибрав найбільш підходящих на перший погляд і запросив у гості одну людину, яка давно в ці гості напрошувалася, уявляючи себе великим розумником, який сам здогадався, хто головний павук у цьому місті.

Ця людина дуже хотіла щось дізнатися, помітити, а то й випитати, ось у неї і буде така можливість.

— Аби натяки з першого разу розумів, а то втомився я щось, — пробурчав Беріз, подумки відмовившись від ідеї залишити його розмовляти з кимось із помічників. Особиста зустріч таких бовдурів переконує більше. Особиста зустріч гарантує, що вони зроблять те, що від них вимагається.

***

Авадару Ріш був третім сином голови Дому. Нехай голови Дому Мишівки, одного з тих, які нічим особливим не прославилися, в яких великих магів чомусь не народжувалося, а предки захопити багато землі не встигли, до того як опинитися в кільці з інших Домів.

Загалом, Дім, як Дім. Таких насправді не так і мало. Та більшість — саме такі. Що не скасовувало того, що це були Дома, зі своєю історією та своєю силою. І що їх представникам теж було чим пишатися. Особливо представникам старшої гілки. І в історії були випадки, коли начебто нічим не примітні Дома ставали Великими. Якщо їм із головою щастило.

І ось Авадар збирався стати саме таким головою. Куди подіне старших братів, він поки що не думав. Зрештою, головами стають необов'язково старші. Ними стають гідні. І Авадар всіма силами намагався стати таким гідним. Найпомітнішим, найславетнішим, зі зв'язками, боржниками та союзниками, особистими союзниками.

І, так, у нього навіть виходило. Його, мабуть, вела доля. Отже, він усе робив правильно.

І запрошенню в один старий будинок до однієї немолодої людини він не здивувався. Отже, треба.

І тому, що саме йому розповіли про чужинців та їхні таємниці, не здивувався. Боги, вони такі, кого завгодно і будь-чому переконають.

А про те, що з'ясовувати таємниці краще у когось молодшого і дурнішого на вигляд він і сам здогадався.

Авадар взагалі був розумним.

Ну, він так думав.

А ще він був певен, що якісь чужинці нічого йому протиставити не зможуть. І що старий павук зі своїми розмовами про обережність перебільшує.

Втім, люди похилого віку всі такі.

Старший Дому Мишівки — прапрадід Авадару, який давно віддав верховенство, пережив обох дітей і вже чотирьох онуків, теж весь час бурчав про цю обережність. І стверджував, що саме вона дозволила йому дожити до його років.

Ага, і саме вона змусила його віддати владу та почати зображати старого та мудрого пня.

Загалом, на погляд Авадару старі занадто боялися смерті, що наближається, і саме тому побоювалися всього поспіль. Їхню думку, звичайно, треба було враховувати, але при цьому не дозволяти їй заважати.

З цими думками Авару і подався на полювання.