розділ 4

Погана звичка - не враховувати чуже

Хранителька Іржина з Дому Чайки, як і думали її племінниці, справді могла дозволити собі багато чого, включно з порушенням традицій та правил. Щоправда, вони дуже помилялися, коли думали, що це через її вік і вдівство. Щоб отримати хоч якусь свободу від умовностей, треба запропонувати натомість щось таке ж цінне. І чим більш цінне, тим більше свободи. Це Іржина зрозуміла ще в молодості, просто спостерігаючи за старшими родичками. І зробила стільки зусиль для досягнення схожого статусу, що тепер мала моральне право обзивати дурепами не тільки не дуже розумних пигалиць, а й старших жінок, включно з дружиною голови Дому. Власне, навіть коли вона називала ідіотами чоловіків, що досить високо забралися, вони воліли вдавати, що не почули, або що прийняли це за жарт. Іржина мала на це право.

І ні, Іржина не була ні великим магом, ні тим більш воїном. Вона навіть лікаркою чи плетільницею не була. Вона вміла слухати та ставити правильні питання правильним людям. Створювала такі собі ланцюжки з людей і примудрялася дізнаватись щось дуже важливе, видивившись його серед купи дрібниць, котрі нічого не значать, а потім, збагативши безліччю деталей, після чого вимальовувалась цілком зрозуміла картина.

І в гості до Стрижів вона прийшла не для того, щоб дивитися на дракона або штовхати безглуздих племінниць, хоча ці дві дурепи дратували її більше за всіх інших. Іржина вирушила в гості, щоб з'ясувати, навіщо насправді з'явилися іномирці. А ще, чи не пов'язано воно з проблемами, які нещодавно виникли в її Дому. Які поки що вдавалося приховати від інших, котрі з радістю кинуться допомагати, роблячи боржниками на порожньому місці, особливо якщо нічим насправді не допоможуть. І почати розмову Іржина вирішила з войовничої пташки, яка нахабно мало не обіймалася з цікавим чоловіком там, де їх не помітити було неможливо.

Цю пташку Іржина знала. Точніше, була певна, що знає. Тому що дівчина, яка дивилася на її наближення із сумішшю іронії та цікавості була зовсім не тією, яка дивилася б прямо і з викликом, заздалегідь підозрюючи, що її бажають образити й принизити, на щось там вказавши.

Чоловік взагалі дивився з глузуванням, чого навіть не намагався приховати.

Втім, вітала її ця парочка ввічливо і правильно, куди тим безглуздим племінницям.

А ще Іржина, підійшовши до нього ближче, цього чоловіка впізнала. Вільнонайманий маг, причому дуже хороший маг і, на жаль, вільнонайманий за власним бажанням, котрий зовсім не мріє цей статус змінити і чинить опір, коли йому намагалися допомогти. Подейкували, що він навіть чийсь будинок спалив. Але в тому, чий саме, ніхто впевнений не був. Може, він сам ці чутки розпускав, щоб боялися його чіпати. А може спалених будинків було кілька.

— Високу леді відправила сім'я про щось дізнатися? — ввічливо запитав принциповий вільнонайманий маг, якраз у той момент, коли вона намагалася згадати, як його звуть.

— Леді самій цікаво, — зізналася Іржина, вирішивши, що ім'я згадає потім.

Пташка кинула на нього дивний погляд, наче щось запитала. А він ледь помітно кивнув.

І Іржина раптом усвідомила, що тут і зараз ця дівчина, яка за статусом начебто вища, спокійно віддала чоловікові лідерство у парі.

— Леді, мабуть, уже чула, що Дім Стрижів розшукував безумців. І, напевно, знає, що їх вилікували, — посміхнувшись, сказав чоловік. — І тепер усе, що ви можете зробити, це дізнатися трохи раніше за інших те, що й так буде сказано.

— О ні, це й без мене дізнаються, — усміхнулася Іржина. — Мені тепер цікаво щось зовсім інше. Чому цей срібний метелик вважає якогось вільнонайманого мага рівним собі? Що він знайшов такого у тому світі, що вона зуміла переступити через власні основи?

— Силу? — з іронією запитала дівчина, яку порівняння з отруйним метеликом анітрохи не засмутило.

— Сила, лише сила, вона б не переважила, — мудро сказала Іржина.

І так, їй справді було цікаво. Бо, що б там не думали собі деякі розумники, від врослого в людину світу позбутися неможливо. А світ пташиних Домів такий, що коли дівчину з високої родини віддають за найсильнішого вільнонайманого мага, вона все одно не дивитиметься на нього, як на рівного. Навіть знаючи, що його це злить і що, остаточно розлютившись, він зможе вбити її, просто клацнувши пальцями, а батько йому нічого не скаже. Тому що цей маг дуже цінний здобуток для Дому, а дівчат у ньому вистачає.

Припущень у Іржини було небагато. Або в тому світі пташка знайшла щось, що настільки не вписується в цей світ, що соціальні сходи довелося вибудовувати самостійно, а потім так само самостійно намагатися врівноважити ці дві будови. І десь там вільнонайманий маг дорівнював дочці спадкового вартового правлячої родини. А може, й вище.

Або він у тому ж світі був чимось набагато більшим, ніж якийсь вільнонайманий маг, хай навіть дуже сильний.

Та й загалом, не завадило б розібратися у приналежності іномирців. Може, серед них є хтось рівний голові Дому, а вони й не знають. А це недобре, щоб там собі не думали різні вискочки, що тільки й бачили напівдиких варварів у сусідніх світах. І не вірячи, що колись світ пташиних Домів вів торговельні відносини з іншим світом, рівним йому за силою та вміннями. А потім чомусь втратив із ним зв'язок.

Тож Іржина подумала, подумки пошкодувала, що племінниці такі дурні і їм не можна довірити задавати потрібні питання, а потім запитала у метелика-сріблянки, що ж вона знайшла в іншому світі цікавого?

І що зробила ця дівчина?

А вона спершу подивилася на супутника. Потім насупилась і прямо запитала:

— Що вас цікавить?

Іржина хмикнула, кивнула і запитала те, що це дівчисько напевно не очікувало:

— Що такого цінного така дівчина знайшла в цьому магові?

— У котику? — непідробно здивувалася гідна дочка своїх батьків, а потім усміхнулася, ясно і ласкаво, як сама Іржина зрідка посміхалася племінницям, намагаючись підбадьорити цих дуреп. І додала таким тоном, наче відкривала найстрашнішу таємницю: — Він котик.