Казка про Повітряні замки
Епілог, у якому головні герої – вони.
Не залишаючи за собою жодних слідів, по помітній лише йому засипаній снігом стежині, по зимовому лісі йшов мандрівник. Навколо було досить темно, тож він досить зрадів, коли, піднявшись на невеличкий пагорб, нарешті побачив далеко попереду себе численні жовті вогники. Ще кілька століть тому, таких яскравих картин ще ніде не було. «Технології» - подумки промовив мандрівник, та, поглянувши догори, на безкрайнє зоряне небо, додав – «гляди, скоро і до вас доберуться». Зорі були єдиними, хто супроводжував його у всіх його мандрівках – для нього вони символізували собою всесвіт, котрий він прагнув обійти.
Проте, зараз його чекали тут, зовсім неподалік. Він відчував це – відчував, що хтось потребував його допомоги. Без жодних вагань мандрівник рушив уперед, до скупчення жовтих вогників на землі. А з неба, скупчившись у химерні, як і історії, що він створював у своїх мандрах, сузір’я, за ним спостерігали зорі…
#1986 в Фентезі
Відредаговано: 10.01.2026
Рекомендації книг, Промокоди і Знижки
Підпишись на канал Букнет в Телеграмі і слідкуй за повідомленнями
