Початок барв

Після її слів повітря затремтіло. Конячки торкнулися Ніколь, і сніжинки в її руках почали змінюватися. Кожна з них поглинула промінь кольору від свого чарівного друга.
Біла — стала глибокою червоною, теплою, мов серце.
Блакитна — перетворилася на ніжно-зелену, живу, як листя.
Рожева — засяяла золотом, немов схід сонця.
А остання, подарована Мороком, заблищала всіма кольорами водночас — у ній жили і ніч, і день, і світло, і тінь.

Полі прошепотіла, ледь торкаючись крилами повітря: — Вони прокинулися. Сніжинки більше не просто чарівні — тепер це барви світу.

Ніколь підняла першу — червону. Вона розчинилася у світлі, і з її променя проросла квітка серед снігу — тепла, палаюча, як полум’я життя.
— Це колір відваги, — сказала Полі. — Він нагадує, що навіть у холоді можна палати.

Друга сніжинка, зелена, впала на землю — і там, де торкнулася, трава раптом потягнулася до неба, дерева зашелестіли, а повітря наповнилося ароматом весни.
— Колір зростання, — прошепотіла фея. — Він повертає дихання землі.

Третя, золота, піднялася в повітря й торкнулася хмар. Сонце відгукнулося, і небо запалало м’яким теплом. Річки засвітилися, немов хтось запалив у них світильники.
— Колір радості, — мовила старша конячка. — Він живе там, де сміються.

І нарешті — остання.
Ніколь тримала її в долоні, й вона світилася всіма барвами світу. Коли дівчинка підняла руку, навколо здійнявся вітер — м’який, але сильний, як подих самого світу.
Сніжинка розчинилася, і над ними спалахнула веселка, що об’єднала всі кольори в єдине ціле.

Країна Веселки ожила.
Квіти співали, дерева шуміли, а конячки радісно бігли, залишаючи за собою сліди світла, які вже не згасали.

Ніколь поглянула довкола.
— Але ж ми тільки почали, — тихо сказала вона. — Кольори повернулися сюди, але світ за межами цієї долини ще спить.

Старша конячка кивнула.
— Так, світ великий. І без тебе він не згадає, як мріяти.

Полі всміхнулася:
— Кольори живуть не у фарбах, а в серцях. Коли серце світиться — навіть тінь стає яскравою.

Ніколь ступила на м’яку траву, що тільки-но прокинулася від сну, й прошепотіла:
— Тоді давайте розфарбуємо його разом.

І з цими словами вона сіла на спину сріблястої конячки. Разом вони здійнялися в небо — і під їхніми копитами розсипалися барви, які прокидали світ.