Здійснення мрії

В одному маленькому містечку жила собі дівчинка,яку звали Софійка. Їй було 7. Жила вона з батьками і старшою сестрою Орисею в п'ятиповерхівці на четвертому поверсі. 

Її батько був дуже далеко від дому. Мама часто плакала ночами, коли ніхто не бачив. 

Але Софійка чула її схлипування і від того їй ставало страшно. Орися вже ходила в шостий клас. Їй теж бракувало батька. Свої страхи вона описувала у власному щоденнику. 

Одного вечора, коли за вікном тихо шумів літній дощ, Софійка підійшла до вікна. На темному небі одна за одною з'являлися маленькі зірки. Вона притиснула до грудей свого плюшевого ведмедика й прошепотіла: 

— Зіронько, якщо ти мене чуєш... допоможи моєму татові повернутися додому. Я нічого не прошу для себе. Лише хочу, щоб мама знову сміялася, а Орися більше часу проводила зі мною. Я її дуже сильно люблю. 

У цю мить одна маленька зірочка засяяла трохи яскравіше. Ніхто цього не помітив. Ніхто, крім старого лелеки, що сидів на димарі сусіднього будинку. Він давно знав одну таємницю: найщиріші дитячі мрії ніколи не губляться серед хмар. Вони вирушають у далеку подорож, щоб знайти того, кому найбільше потрібне світло.

— Татку, а куди ти їздиш? Мама постійно плаче ночами, — запитала вона згодом. 

Батько поглянув на доньку й тихо промовив: 

— Я допомагаю людям захищати свою країну і перемагати ворога, щоб вони могли спокійно повернутися додому. 

— А їх багато, тих ворогів? — не вгавала Софійка. 

— Дуже багато, доню, — відповів він, сідаючи за кухонний стіл. 

Він ще довго говорив зі своєю коханою. Вона то сміялася, то плакала. 

Тим часом Орися сиділа за столом у своїй кімнаті й записала у щоденнику:

,,Сьогодні найщасливіший день у моєму житті, бо додому нарешті повернувся тато''. 

Тієї ночі мрія Софійки здійснилася. Її мама більше не плакала. 

Завжди вірте у власну мрію і вона обов'язково здійсниться.