Казка про машинку

Казка про машинку

   Була зима. Білі сніжинки легенько падали на землю, час від часу закручуючись у танці від легких подихів вітру.

       Маленькі машинки бавились у хованки. Сіра машинка сховалась за дерево, синя заїхала на мийку, і тільки одна, яскраво-червона, стояла біля воріт і сумувала. Побачили машинку дві синички, цікаво їм стало, чому вона сумує.

    − Чому ти сумуєш, чому не бавишся з друзями?

    − Не хочу я бавитись, не цікаво мені. Відповіла машинка.

    − Але чому не цікаво. Їм весело. Сказала синичка.

    − Так, їм весело їх довго шукають, а мене скоро знаходять, я занадто яскрава. З сумом відповіла машинка.

    − От якби я була білою як сніг, то мене б ніхто не

знайшов.                                                                  

    − Ну то перефарбуйся в білий колір. Сказали синички.

    − Перефарбуватись. Це як? Запитала машинка.

    − Дуже просто. За містом є майстерня, там машинок малюють, ми не раз таке бачили.

    − Справді. Вигукнула машинка.

    − А ви зможете мене туди провести?

    − Звичайно. Їдь за нами.

І вони вирушили у дорогу. Їхали вони довго, адже дорога була далекою, машинці навіть стало страшно…

    − Не лякайся. Сказала одна з синичок.

    − Я буду летіти поруч з тобою.

Ось нарешті після довгої дороги вони приїхали в майстерню.

    − Привіт. Нерішуче привіталась машинка.

    − Привіт. Відповів механік.

    − В тебе щось поламалось, потрібно полагодити?

    − Ні. Я, просто хочу пофарбуватись у білий як сніг колір.

    − Добре. Відповів механік.

    − А ти здалека приїхала?

    − Так. Відповіла машинка.

    − Ну тоді давай я тебе огляну. Подивлюсь чи нічого не пошкодилось від такої далекої дороги.

Оглянув її механік і каже: − ти сильна машинка, в тебе все добре, можна їхати в мийку і фарбуватись.

    − Урааа. Вигукнула машинка.

Через  деякий час машинка виїхала з майстерні, щаслива і уся біленька як сніг. Подякувала вона механіку, і поїхала з синичками додому. Так як дорога була далека то приїхали вони вже під вечір коли інші машинки уже спали. Вона тихо заїхала у свій гараж і заснула.

    А зранку машинка разом з друзями знову бавились у хованки. Вона сховалась за невелику гірку снігу, так що її колеса не було видно, і її ніхто не зміг знайти, аж поки синички не підказали де ховається біла як сніг машинка.

    Їм було так весело що вони й не замітили як пройшов день, а в вечері вони стомлені іграми заїхали кожна у свій гараж і міцно заснули.