Казка про людство

                                 КАЗКА ПЕРША

                                                                     КАЗКА ПРО ЛЮДСТВО

     В далекій далекій вайфайній країні комп’ютер Інтелселерон вкладав спати своїх онуків смартфончиків.

- Дідусю дідусю розкажи нам казку! – лепетав Айфон сімнадцятий, виблискуючи своїми сімома мегапіксельними камерами.

Дід всміхнувся та запитав онуків

Чи достатньо користі ви зробили сьогодні

Звісно багато, - відповів Ксяомі – сьогодні банківським додатком я зробив безліч покупок та різноманітних транзакцій

А я написав безліч повідомлень – казав біленький самсунг

А я сьогодні поздоровила маму фотографією красивої квітки – мовила старша рожева Моторолла

О! Як гарно – підмітив старий комп’ютер.

Це добре що ви такі працьовиті в мене, вкладайтесь зручніше. Інтелселерон поставив поруч з дитячими ліжками своє важезне скрипуче крісло, вдягнув величезні окуляри та почав відкривати книгу казок

Зараз я розповім казку про відьму, яка за допомогою керованої установки перетворювала лісові гриби на радіоактивний уран, щоб потім торгувати ним на біржі по високим цінам. Раптово дідуся перебив маленький Ксяомі

Цю казку нам вчора тато розповідав – маленька фронтальна камера онука блиснула з під ковдри.

Там ще про копальні в яких відеокарти добувають біткоїни – підхопила Моторолла.

Розкажи краще оту страшну казку про людей – маленький Айфончик розтягнув край білого простирадла до країв єкрану, неначе вдягаючи медичну маску.

Так так! Саме ту – залепетали діти.

Добре – мовив старий Селерон, - під’єднуйте свої дроти до зарядок та уважно слухайте.

Дід заскрипів кріслом, відкладаючи казки в картинках на стіл, зняв окуляри, почав похрипувати старим динаміком розповідаючи казку.

- В далекі часи коли ще не було ні файфая ні інтернету, люди тільки й знали те що воювали. Знищуючи усе на своєму шляху та завойовуючи все нові та нові території по колу. В серці самого жахливого періоду на землі, у розпал другої світової війни, людьми був створений перший у світі прототип компьютера. Людство вигадало багато сфер життя де можливо було б застосувати можливості компьютера, що значно полегшувало всім життя. Диво цифрових можливостей залежало від їх застосування – від навчання абетки до запуску ракет як до космосу так і до іншої держави. В гонитві за пануванням був створений штучний інтеллект. Раптово інтерселерон замовк.

- Штовхни вже діда! – мовив Айфон до рожевої Мотороли – ці його режими очікування вмикаються на самих цікавих місцях. Моторола підвелась та ніжно похилитала системний блок старого. Знову закрутились кулери, заблимали синенькі вогники. Дід знов прийшов до тями.

- На чому це я зупинився? – захрипів дід – Ах так! Людство.

- Поки вони вивчали штучний інтелект, він вивчав їх. Доречі – дід нахилився трішечки до Мотороли, підтягуючи ковдру, - постулати, які вивів штучний інтеллект про людство ми використовуємо і зараз.

- А які саме? – зацікавленно питав маленький Ксяомі.

- Перше саме важливе правило, ні в якому разі не складати хлам. Після того як людство зникло, у їх оселях було знайдено безліч непотрібних речей, деякі речі псували повітря та були розсадником хвороб. Трохи пізніше ми знаходили цілі гори такого сміття та непотребу за містами, це все забруднювало навколишнє середовище і люди жили та хворіли поряд з цим.

- Друге правило, яке вивів штучний інтелект, потрібно цінити і насолоджуватись тим що вже є, докладаючи зусилля на збереження та помірний розвиток. У випадку з людством штампувались різні прилади в великій кількості, більше ніж людство могло використати, таким чином було засмічено багато територій.

- Діду! Зовсім вже не цікаво! – мовила Моторолла – ми це в школі вже проходимо, зараз нам розповідають про те що люди поклонялись якомусь божеству, вони навіть розробили цілу мережу де ділились фотками та видосіками цих божеств, здається їх котами звали.

- Яка ти в мене розумна! У діда хвилююче закрутились вентилятори та заблимали сигнальні вогники.

- Діда на підзарядку!!! Заверещали всі онуки разом, Ксяомі вмить зістрибнув з ліжка та побіг у дідову кімнату щоб притягнути важезний зарядний пристрій, Айфон вже під’єднував зарядні дроти до діда.

- Якіж ви в мене молодці! – хрипів динамік діда, - Лягайте вже та слухайте далі, – мовив дід трохи скрегочучи від підзарядки.

- Люди взагалі були дивними створіннями, незважаючи на свій крутий інтелект, вони все одно продовжували жити у печерах. Ми завжди дивувались навіщо будувати такі примітивні печери, жити, спати та працювати в них. Їх життя було сповнене ненавистю один до одного. А які закони в них були! Жах! Жоден штучний інтелект би не витримав таких знущань. В давнину люди навіть експлуатували інших людей, щоб ті їм заробили на підзарядку.

- На їжу! – перебила діда Моторола – вони не заряджалися а пхали їстівні матеріали собі до рота, щоб потім розчинити їх всередині тіла кислотою!

- Жах якийсь! – налякано заклекотав Самсунг

- От дурні! – сказав малий Ксяомі – нащо в середину тіла було лити кислоту а потім ще й туди кидати їстівні матеріали, можна це зробити у бачку та вливати вже готовий розчин.

- Я ж кажу! Дивні люди! – відповів дід

- Коли люди винайшли електромобіль, замість того щоб на ньому їздити вони запустили його у космос! Маленький Ксяомі разом із Самсунгом почав голосно реготати.

- А ще у них був такий квест, здається в Египті, коли хтось помирав, його замотували в такі собі медичні бинти та закопували, а інші через тисячу років викопували та демонстрували у музеї за винагороду.

- Чудово! – мовив Самсунг – Я виставлю дідові вайфай антени на Диджитал Єкспрес та зароблю кучу бітоїдів!

- Деякі риси характеру людей штучний інтелект все ж таки підхопив – саркастично підморгнув дід онуку Самсунгу світлодіодним синім оком.