Глава 1.

Багато хто може подумати, що це звичайна книжка, але вони не знають що це, абсолютно звичайнісінька книжка про закоханість...

-Маряно, іди вже спати досить в телефоні сидіти.

-Добре мамо, але можеш прочитати мені казочку?

-

Все розпочалася саме тоді коли принц Шон ішов на полювання, у ліс.

Все наче було добре, але тут принц несподівано почув дівчачий голос:

-"І не шкода вам беззахисних тваринок?!"

Принц обернувся, і перед своїми очима побачив прикрасну дівчину з довгим рижим волоссям, карими очима та прекрасною усмішкою.

-Хто ви? 

Промовив принц.

-Якщо це так важливо, то я Нурі.

Сказала дівчина.

-Наскільки я знаю, ви принц Шон, чи не так?

-Т..т.так

-Тепер ваше високосте, попрошу покинути цю місцевість, і не завдавати шкоди тваринам.

-Я б з радістю, але ваш погляд мене не відпускає, чи ви не проти прогулятися зі мною на галявині, пані?

-Я скажу так, тільки тоді коли ви викинете рушницю в цю річку.

Принц без лишніх слів викинув рушницю, та з гордим обличчям промовив:

-"Ходімо!"

Ніурі нового не залишалося як піти з принцом.

Вони довгий час гуляли та розмовляти про все не світі. Аж поки дівчину не покликала її матір.

-"Нурі, ти що так пізно швендяєшся?!!"

Промовила Місіс Тайн( мама Нурі) 

Але коли вона побачила усмішку принца - її уста затремтіли.

-"В..в..ваше в..в..високосте, попрошу вибачення.

Сказала Місіс Тайн.

-"Та що ви, це я винен що затримую вашу дочку."

Промовив принц.

Нурі попрощалася, та радісна побігла в дім, де її чикала розмова з матір'ю.

Принц поспішив до замку....

Усю дорогу він думав тільки про неї, її очі снилися йому ще не один день.