Про доброту і винахідливість

Оленка та Місячний Світ, продовжуючи свою подорож до реального світу, натрапили на серйозну перешкоду – чарівний міст, що веде до порталу, охороняли хитромудрі гобліни. Ці істоти, відомі своєю жадібністю та підступністю, не пропускали нікого, не отримавши від них цінної винагороди.

Оленка одразу зрозуміла, що їм не вдасться перехитрити гоблінів силою. Їх треба було перехитрити хитрістю. Місячний Світ запропонував план.

Оленка, одягнувшись у старий плащ, що вона знайшла в покинутій хатині, підійшла до мосту, роблячи вигляд знесиленої й зневіреної. Гобліни, вийшовши з-за кам'яних валунів, оточили її, з цікавістю розглядаючи дівчинку.

Оленка, схлипуючи, розповіла їм про свою нещасну долю, про те, як вона шукає портал, щоб знайти свою сім'ю. Її жалісливий голос і щирі сльози зворушили серця гоблінів. Один із них, найстаріший і наймудріший, запропонував їй допомогу.

"Ми пропустимо тебе через міст," – пробурмотів він, – "але ти маєш дати нам щось цінне натомість."

Оленка, зрадівши цій несподіваній можливості, пообіцяла їм найкращу їжу, яку коли-небудь куштували гобліни. Вона знала, що в її сумці лежить шматок чарівного хліба, що його їй подарувала добра фея. Цей хліб володів дивовижною властивістю: він ніколи не закінчувався, а його смак змінювався залежно від бажань того, хто його куштував.

Оленка дістала хліб і показала його гоблінам. Їхні очі засяяли від жадоби. Вони ніколи не бачили такого дива.

"Дай нам його!" – вигукнули вони хором.

Оленка, трохи повагавшись, віддала їм хліб. Гобліни, не гаючи часу, розірвали його на шматки й жадібно почали їсти. Їхні обличчя відразу ж осяялися щасливими посмішками. Вони ніколи не куштували нічого подібного!

Наситившись, гобліни, задоволені й щасливі, пропустили Оленку та Місячного Світу через міст. Дівчинка, щиро дякуючи їм, зі сльозами на очах попрощалася з ними.

Ця пригода навчила Оленку, що навіть найхитріших істот можна перехитрити, якщо бути щирою, доброю й винахідливою.