Сонце з місяцем зійдеться,
Діва змієм обернеться.
Тільки той, хто бачить суть
Зможе чари розімкнуть.
Хто ж шукає лиш красу -
В камінь піде до часу.
Так і трапилося. Сховалось одного дня сонечко за місяцем, темно ніби вночі стало. А коли розвиднілось, замість юної принцеси було щось лускате, зі шкірястими крилами і жовтими зміїними очима. Тільки розум красуня не втратила, як того відьмі бажалось.
Ця відьма, як то в казках ведеться, була подругою принцеси, але дуже вже заздрила вроді дівчини, от і прокляла її. В народі ж ніхто не знав достеменно, що трапилося. Ширились чутки про страшне чудовисько, що полонило принцесу.
Безліч лицарів, приваблених розповідями про красу та багатство полонянки, прагнули врятувати красуню. Та не знали, що дракон, якого так намагалися вбити і є та, яку рятувати треба.
І множились кам'яні брили навколо замку, а принцеса втрачала віру в порятунок: хіба зможе хтось в такому чудовиську розгледіти щиру душу та добре серце? Сама собі вона здавалася огидною.
І досі чекає красуня, коли ж навчаться люди цінувати один одного не за зовнішню красу. Можливо, тоді й її доля знайдеться і зникнуть злі чари.